• Сила громади

Сільські вогнеборці напоготові

Інна Омелянчук.

Рівненська область.

На фото: вогнеборці-добровольці з Олександрійської громади.

14 березня 2022-го… Ворожа ракета влучає в один з об’єктів поблизу телевежі в Антополі коло Рівного. Першими на допомогу примчали пожежники з рідної Білокриницької громади: лише кілька кілометрів відділяли центр безпеки, де базується пожежне авто, від епіцентру руйнування.

«НА ЖАЛЬ, жертв уникнути тоді не вдалось… Але війна остаточно переконала у важливості добровільного пожежного руху, який ми започаткували ще 2018 року», — розповідає голова Білокриницької територіальної громади Тетяна Гончарук.

Їхній центр безпеки, що був першим на Рівненщині, розташований на міжнародному транспортному коридорі Київ — Чоп. Тож ще й виконує роль «рятівного кола» для тих, хто з перших днів війни прямує цим шляхом на захід із різних областей України. Працює цілодобово: люди можуть відпочити, випити чаю і навіть посмакувати пирогами від місцевих господинь.

Структура та модель роботи така — четверо пожежників працюють на платній основі, але на допомогу їм будь-якої хвилини готові прийти щонайменше два десятки добровольців. І приходять! Скільки пожеж загасили в зародку, вже, кажуть, і не порахувати. У центрі також працюють два поліцейських офіцери громади, в кожного є автомобіль: додатковий ресурс для оперативної реакції на непередбачувані ситуації. Третя складова — медична служба: дві сестрички завше напоготові, щоб прийти на допомогу. І, нарешті, є творчий простір для дітей, де їх навчають азів пожежної безпеки та професії пожежника-рятувальника. Він з’явився завдяки перемозі в обласному конкурсі громад: 200 тисяч тоді отримали з бюджету області, ще стільки ж додали власних коштів. І все це — в одному місці, практично й зручно.

«Центр безпеки — то наше все. Надто ж нині, у буремний воєнний час. До речі, «на озброєнні» маємо вже три пожежних автомобілі, два з них додалось у війну», — каже Тетяна Гончарук.

Війна дала потужний поштовх розвитку добровільного пожежного руху. Так, торік наприкінці квітня сучасний центр безпеки з’явивсь у Великоомелянській громаді. Мають два пожежних автомобілі: один придбали, другий подарували польські парт-нери. 12 місцевих пожежників-добровольців теж пройшли вишкіл у Польщі.

Між іншим, консультативну допомогу Рівненщині в розвитку пожежного руху курирує генерал державної пожежної охорони Польщі керівник добровільних формувань у Західнопоморському воєводстві Марек Ковальський. Днями він привітав чергову команду добровольців в Олександрійській громаді: тут теж відкрили добровільну пожежну частину. А сертифікат на автокран та спецодяг став чудовим подарунком.

«У Польщі добровільний рух розвивається вже понад сто років. Це така своєрідна місія, яку гордо несуть місцеві жителі в глибинці, аби запобігти не лише пожежам, а й іншим непередбачуваним ситуаціям», — пояснює Марек Ковальський.

Кілька років тому я пересвідчилась у цьому в польській гміні Домбрувка, що неподалік Варшави (в тому ж таки Західнопоморському воєводстві). Її війт гордо демонстрував придбане майже за мільйон злотих (!) новеньке пожежне авто. І хоча в децентралізованій Польщі державна пожежна охорона працює на повітовому (в нашому розумінні — районному) рівні, це не заважає розвиткові добровільного руху. Культ вогнеборця у Польщі існує давно. Змінювалися кордони держав, проте незмінним залишався престиж хлопця в мундирі, який завдяки хорошій фізичній формі рятує тих, хто поруч. Причому на волонтерських засадах. Скажімо, в цій гміні, яка налічує 8 тисяч жителів, аж вісім добровільних пожежних команд!

Чи з’явиться культ вогнеборця-добровольця в Україні? На Рівненщині, яка до 1939 року входила до складу Польщі, сподіваються відродити традицію. Бо нині це не примха, а вимога часу.

У територіальних громадах області є 76 підрозділів пожежної охорони, з них 21 добровільна команда. Важливо, аби такі були в кожній громаді. Адже норматив прибуття рятувальників на ліквідацію пожеж — до 20 хвилин у сільській місцевості й до 10 — у містах. А головною перевагою добровільних формувань є їх оперативність, позаяк місцеві добре знають рідну територію та працюють максимально ефективно.