Велика біда Великого Лугу

_{Досі перед очима людства ця моторошна, апокаліптична картина}

Василь ПІДДУБНЯК.

Фото Associated Press
і Миколи Овсійка.

До Чорного моря вода несе все, що змила із затопленої території. Днями на берег поблизу Одеси викинуло шафку із дитячими книжками…

Херсон, 7 червня 2023 року.

ВЕЛИКА вода (об’єм — понад 18 квадратних кілометрів!) притьма ринула у проран і, відчувши некерованість, стала люто змітати все на своєму шляху.

У зоні невипадкового, спланованого заздалегідь московським кремлем водного Чорнобиля опинилося близько 80 населених пунктів і 16 000 мешканців українського Півдня.

Варварами, котрі століттями набивались Україні у «старші брати», вчинений свідомий і цинічний злочин не тільки проти України — проти всього людства.

Рішення про початок будівництва Каховського гідровузла було ухвалене через посушливе літо 1946 року і голодну зиму, що за ним настала. Відіграли свою роль і радянські амбіції — збудувати не просто водосховище, а найбільше штучне море у світі.

Сказано — зроблено.

На мулькому дні рукотворного моря опинилося сакральне місце нашого народу — Великий Луг, а з ним булькнула під воду Запорізька Січ, а разом із героїчним минулим наших предків — майже сотня сіл із церквами, цвинтарями, родинними гніздами 37 тисяч українців…

У людей було забрано 2,8 тисячі гектарів родючої ріллі, а також 36 тисяч гектарів розкішних лук і сінокосів…

За короткий час, протягом 55-58 років ХХ століття, постало рукотворне море. Гребля Каховської ГЕС підняла рівень дніпровської води на 16 метрів!

Це море простягнулося від Запоріжжя до Нової Каховки на 230 кілометрів. Середня ширина становила 9,4 кілометра, а найбільша — 24!

Трагічним для Каховського водосховища став 65-й рік його існування. Всього за кілька днів (хто б міг подумати!) моря не стало.

Чуєте? Цілого моря не стало!

Останні новини, оприлюднені на сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України, вражаючі.

Збитки державного майна меліоративних систем і каналів внаслідок підриву Каховської ГЕС становлять 150-160 млрд гривень. Точніше можна буде визначити після деокупації територій. Існує велика ймовірність того, що системи будуть зруйновані або ж демонтовані окупантами.

Без відновлення джерела водопостачання говорити про зрошуване землеробство на Півдні України у найближчий час неможливо.

На плашку

Каховське водосховище було джерелом зрошення для 94% систем у Херсонській, 74% — в Запорізькій та 30% — в Дніпропетровській областях.

Дніпровська вода подавалася на 584 тис. гектарів земель посушливого Півдня України. Каховський магістральний канал, зокрема, обслуговував 326 тис. га, Північно-Кримський — 39,7 тис. га сільськогосподарських земель

За попередніми прикидками, на його відновлення (а це для економіки України набагато важливіше, ніж збиткова електро­енергія гідроелектростанції) знадобиться від трьох до семи років.

«Ситуація дійсно катастрофічна, — заявив на брифінгу «Підрив Каховської ГЕС: вплив катастрофи на агросектор Півдня України» в Укрінформі заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. — Ми перебуваємо на постійному зв’язку із тамтешніми товаровиробниками, багато хто з них втратив не лише поля, а й домівки та техніку. Щоб не тільки працювали аграрії, а й наповнювалися місцеві бюджети і люди отримували заробітну плату, держава має бути зацікавлена у швидкому відновленні сільського господарства на цих територіях. Регіон ще до підриву Каховської ГЕС зазнавав збитків через бойові дії, часткову окупацію та забрудненість вибухонебезпечними предметами. Із 400 тисяч гектарів земель на Херсонщині до весняної посівної в цьому році були готові лише 50 тисяч гектарів».

Далі Денис Марчук наголосив: «Південь України також є головним постачальником овочів і фруктів для всієї країни. Тепер ця група буде в дефіциті, через те що їх вирощування потребує стовідсоткового зрошення. Аграрії кажуть, якщо не поновити дамбу, то цим бізнесом у регіоні займатися не будуть».

Фахівці б’ють на сполох і через те, що Каховське водосховище — одне із двох на Дніпрі, на яке припадало найбільші техногенні навантаження підприємств чорної та кольорової металургії Запоріжжя, Нікополя, Дніпрорудного, Марганця і Покрова…

Все частіше доводиться чути, що мул Каховського водосховища може містити (а швидше, таки містить) важкі метали — різні металоїди, лантаноїди і актиноїди. Тому значним, вважають екологи, є ризик забруднення останніми сільгоспземель, які зазнали затоплення. Чи потрапив цей намул разом із водою на поля, де вирощується «екологічно чиста» продукція, та ж городина? Відповідь — за фахівцями.

У Мінагрополітики України про своє. Водою із Каховського моря поливалося майже 600 тис. га родючих земель, а урожай лише зернових та соняшнику з цих площ давав $1,5 млрд прибутків щороку.

Що ж тепер? Як бути?

Чи є гостра необхідність за старими сталінськими планами повторно «перетворювати природу»? Згадується, як у червні 2016 року тодішній директор Інституту проблем природокористування та екології НАН України Аркадій Шапар заявив: «Дніпро вже не річка, а система зарегульованих багнюк, адже на Дніпрі існує вісім ГЕС. Течія практично зникла, і все сміття з берегів, яке змивається дощами в річку, не виноситься в море, а осідає на дні. В результаті водойма міліє і забруднюється. Дніпро помре через 300 років, якщо не спустити греблі…»

…Нещодавно в інтерв’ю Радіо Свобода керівник громадської організації «Українська природоохоронна група» Олексій Василюк завважив: «Це катастрофа, ми — друга країна у світі за розораністю земель після Бангладеш і перша країна в Європі. У нас 56% землі — це тільки те, що щороку переорюється. Це, грубо кажучи, втричі більше, ніж у середній європейській країні».

Олег Василюк припускає (а так вважають люди, котрим дорогі не вати і кіловати, не центнери і долари, а сама Україна), що зрошення на Півдні можна відновити без побудови нової ГЕС і техногенно небезпечного водосховища: «Зрошенню потрібне не водосховище, а вода. А води не буде більше від того, що є водосховище. Енергетика, саме ГЕС, потребує певного рівня води, а для зрошення достатньо поставити насоси, які подаватимуть воду. Це буде дешевше, ніж демонтувати цю греблю і наново побудувати нову».

А як же бути з Великим Лугом, що постав перед нашими очима не перетвореним, а спотвореним? Поки що відповіді нема.

Згадуються мені розповіді старожилів, що на місці Каховського водосховища, нині вкритого товстим шаром отруєного намулу, росли могутні дерева, шуміли густі очерети, водилося море звірини і птаства.

Повернутись у ті часи не дано навіть Усевишньому. Повернути народові відроджений Великий Луг, відтак і нашу історичну пам’ять — хіба це не краще, ніж доводити спаскуджений проєктами Дніпро, всю нашу Україну до майбутньої загибелі?..

Каховське водосховище було джерелом зрошення для 94% систем у Херсонській, 74% — в Запорізькій та 30% — в Дніпропетровській областях.

Дніпровська вода подавалася на 584 тис. гектарів земель посушливого Півдня України. Каховський магістральний канал, зокрема, обслуговував 326 тис. га, Північно-Кримський — 39,7 тис. га сільськогосподарських земель.