|
Версія для друку На головну Музи не мовчать Леонід ЛОГВИНЕНКО. Фото автора. Правнук
повстанця часів Української Народної Республіки, син фермера Олег Бондар
сьогодні воює. Коли ж випадає хвилина перепочинку, то старший солдат Нацгвардії
з позивним «Артист» бере в руки гітару і творить музику. Пісню «Воля» до
річниці Незалежності він записав разом із тезкою Олегом Скрипкою. Ворог його роду ПРИ нашій зустрічі говорити про музику «Артистові» було важко. Бо
найстрашніше на війні — втрачати товаришів. А то був саме такий день. ...Його
побратим загинув за кілька годин до нашого приїзду. Вони з Олегом служили з
2017 року, разом попросилися з тилового підрозділу на фронт. Під час минулої
ротації біля Бахмута хлопець добре показав себе. В тій м’ясорубці чимало
побратимів загинуло чи зазнало поранень. «Трьохсотих» потрібно було витягувати
під шквальним вогнем «вагнерівців». Багато хто відмовлявся лізти в те пекло. Це
можна зрозуміти — на війні кожен намагається вижити як може. А він ішов і
врятував не одного побратима. А тепер його нема. Клята росія. В розумінні
Олега для його українського роду ця війна ніколи не припинялася і триває якщо
не тисячоліття, то принаймні кілька останніх століть. І він починає
переповідати родинні перекази. «Можу почати з прадіда», — каже. Бабуся йому
розповідала, як за вказівкою москви комуністи й комсомолія відбирали в селян
хліб, прирікаючи їх на неминучу смерть, а прадід із товаришами повертали людям
награбоване… «Такий жорстокий був час», — часто повторювала бабуся, яка в
молоді й зрілі роки працювала головою сільради. Дідусь Олега
також був проти більшовиків. Чоловік пам’ятає, як його рідні сварилися через
це. Ті суперечки, напевне, виникали не стільки на ідеологічному ґрунті, скільки
через страх бабусі, що її чоловіка запроторять до Сибіру… Народження пісні ДО музики душа «Артиста» тягнулася
змалечку, як рослина до сонця. Дитинство хлопця минуло в рідному Іллінецькому
районі Вінниччини. Згодом закінчив диригентсько-хоровий клас музучилища,
вступив до столичного училища Глієра на естрадно-джазовий вокал. Поїхав туди
навчатися з дівчиною, з якою побралися ще зовсім юними. Однак шлюб виявився не
дуже щасливим, бо дружина не бачила перспектив чоловіка в музиці... А це
непросто — жити, коли тебе не розуміють у найголовнішому. Олег опанував
фахи слюсаря, зварника. Щоправда, майстерності в цьому ремеслі так і не
досягнув. Зрештою подружжя, як кажуть, розбіглося. Тоді чоловік і поринув у
творчість — став писати пісні. «Хтось у печалі починає пити, інший — займатися
спортом, а моя душа втішалася музикою», — згадує Олег. Спершу це були переважно
пісні про кохання. Коли ж росія розв’язала повномасштабну війну, в серці
чоловіка з’явилися нові слова і музика, що передавали його почуття до рідної
землі, Вітчизни, нації, яка протистоїть навалі. «Великий народе моєї країни,
тримай оборону на повнії сили...» — закликає його пісня «Воля». Олег
продовжував писати і поширював свою творчість у соціальних мережах. Згодом
попросив про співпрацю ветеранський фонд, який опікується перспективними
музикантами. Воїн став відомим на День Незалежності, коли у збірці «АртФронт»
розмістили його пісню «Воля». Саме її він виконав у дуеті з легендою
українського року Олегом Скрипкою, з яким хлопця познайомили волонтери. За честь і волю, за Україну ОЛЕГ стверджує, що командири добре ставляться до його творчої кар’єри.
Щоправда, «Артист» створює пісні лише тоді, коли підрозділ виводять на
відпочинок, адже в окопах, під ворожим вогнем, напруга нервів така, що не до
пісень. У нього в
підрозділі хлопці підібралися мотивовані. Зі своїм гранатометом «Артист»
постійно «при ділі»: б’є по скупченнях ворога, підтримує вогнем піхоту. Життю
піхотинців, каже, не позаздриш. Якщо підрозділу Олега час від часу дають
передихнути у спокійніших місцях, то вони на передовій місяцями, а дехто вже й
більше року. Щоправда, на
війні як на війні: гвардійцям також дістається. За три дні до нашої зустрічі по
них гатили добряче. Колоди перекриття у три накати аж підплигували... — Не треба
недооцінювати росіян, вони навчилися добре воювати, — підтримує думку багатьох
наших військових Олег Бондар. Звичайно,
зізнається, буває страшно. Але хлопці знають, за що воюють. За честь, волю, за
Україну, її незалежність. Мотивація додає сил та мужності. Про це і
співає у своїх піснях «Артист». Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Евакуація триває ЧитатиУ НІЧ проти 6 червня окупанти підірвали
греблю Каховської ГЕС. Мільйони тонн води ринули на міста і села… Станом на
вечір 11 червня, за даними МВС, на Херсонщині було підтоплено 32 населених
пункти (3784 будинки) на підконтрольній території та 14 на окупованій.
Евакуйовано 2699 осіб (рашисти, за даними глави Херсонської ОВА О. Прокудіна,
людей не вивозять). У Миколаївській області було підтоплено 31 населений пункт,
доправлено в безпечне місце 982 чоловік. Загалом через підрив дамби загинуло
п’ять осіб, зниклими безвісти вважаються 29. Окрім людей і майна, страшенної
шкоди завдано природі: під загрозою зникнення перебуває 30%
природно-заповідного фонду Херсонщини, приблизна сума збитків довкіллю
перевищує 55 млрд гривень. Також через затоплення може бути втрачено кілька
мільйонів тонн урожаю.
Економіка долає виклики ЧитатиЗГІДНО з даними Держстату, за підсумками
цьогорічного І кварталу скорочення ВВП у річному вимірі становило 10,5%, але
порівняно з IV кварталом минулого року реальний ВВП зріс на 2,4%. Коментуючи
це, в Мінекономіки зазначили, що прогноз щодо скорочення був гірший — 14,1%. А
отже, українська економіка пристосовується до нових умов і відновлюється
швидше, ніж припускали. «Вона продовжує працювати та долати виклики війни», —
констатували у відомстві.
Повірка відновлена ЧитатиКОЛИ почалася повномасштабна війна, уряд
призупинив повірку побутових лічильників води, тепла та газу. Проте днями цю
процедуру було повернуто. Отож повірку лічильників, якщо для цього настав час,
слід зробити впродовж трьох місяців після закінчення опалювального періоду.
Виняток становлять жителі окупованих територій та зон можливих або активних
бойових дій: для них повірка відкладається до завершення режиму дії воєнного
стану та трьох місяців після його припинення.
Усе ще найбільший власник ЧитатиПОПРИ багаторічну приватизаційну кампанію
станом на 1 січня 2023 року у власності держави було 3256 підприємств (на
початку минулого року їх налічувалося 3378). Втім, у цей список не внесено
щонайменше 14 000 компаній, що належать місцевим органам влади, стосовно яких
немає достовірної статистики. Таким чином, держава все ще залишається
найбільшим власником підприємств.
«Скіфське золото» повернеться ЧитатиЦЯ ІСТОРІЯ почалася 2014 року: в лютому
колекція коштовностей минувшини була вивезена з Криму до Нідерландів для участі
у виставці. Після анексії півострова росією виникла проблема, кому передавати
надбання: музеям, які їх надали, чи державі. 14 грудня 2016 року суд Амстердама
постановив повернути «скіфське золото» Україні, однак у січні 2017-го кримські
музеї, контрольовані росією, оскаржили рішення. Тяганина тривала аж до 9
червня, коли Верховний суд Нідерландів урешті визнав колекцію культурною
спадщиною нашої держави (чиєю частиною і є Крим). Отож справу можна вважати
справедливо завершеною.
Складна справа — кермування ЧитатиУ ЧЕРВНІ на Львівщині, Київщині,
Вінниччині та Одещині почав діяти пілотний проєкт із забезпечення прозорих умов
проходження іспитів на водіння у сервісних центрах МВС: в аудиторіях для складання
теорії і в авто для практики встановили більше камер спостереження, які не
залишають сліпих зон. Упродовж першого тижня нову систему випробували 2524 рази
за всіма категоріями транспортних засобів. Похвалитись успішністю вдалося
небагатьом: теорію з першого разу склали 23% претендентів, практику — 36%.
Виплати розпочато ЧитатиСТАНОМ на кінець травня на отримання
компенсацій за пошкоджене внаслідок війни житло за програмою «єВідновлення»
(див. номер за 16 травня, «єВідновлення пошкодженого житла») було подано 15 тисяч
звернень із 16 областей. А 8 червня адресатам надійшли перші виплати грошової
допомоги. Щоправда, кошти було перераховано тільки за вісьмома заявками, проте
зазначається, що робота над цим питанням триває.
Найстрашніше — невідомість ЧитатиЗА ДАНИМИ Міністерства внутрішніх справ, від
початку повномасштабної війни і станом на 7 червня зниклими безвісти вважаються
23 876 осіб. У цьому списку, за інформацією ювенальних прокурорів, перебуває
387 дітей. Також на 5 червня через обстріли і бомбардування росії загинуло 485
неповнолітніх, понад 1005 були поранені. За повідомленням Національного
інформаційного бюро, 19 505 дітей вважаються депортованими. Слід зауважити, що
ці дані не остаточні, робота зі встановлення числа постраждалих у місцях
ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та визволених територіях триває.
В основному хочуть додому ЧитатиВІДПОВІДНО до результатів соцопитування,
найбільше внутрішніх переселенців (ВПО) переїхали зі східних областей: понад
60% із загального числа. 19% ВПО не планують повертатися додому навіть після
закінчення війни, при цьому порівняно з минулим літом відсоток таких людей зріс
удвічі. Втім, 75% біженців од війни на новому місці затримуватися не
збираються. З них 12% мають намір повернутися додому найближчим часом, 14% хочуть,
але ще почекають, 49% поїдуть, коли закінчиться війна.
|