Сільські Вісті

Архів

Вівторок,
30 травня 2023 року
№ 22 (20014)

Про нас

Поточний номер

Передплата

Шукати фразу повністю

Версія для друку На головну

Сільські історії

Про людей і гусей

Яніна МОРОЗ.

Вінницька область.

Гусак Гергун у селі Мшанець Хмільницького району на Вінниччині став справжньою знаменитістю — цього року йому виповнюється 35 років, досить поважний для птаха вік. Місцева газета «Вісник Козятинщини» періодично розповідає про довгошийого старожила на тлі буття його господарів.

З’ЯВИВСЯ гусак у родині Миколюків 1988 року. Господиня Марія Сергіївна взяла у родичів на розвід пару гусей, один з яких і проживає до цього часу. Як стверджує один із трьох синів пані Марії, Андрій, гусак вирізнявся серед інших птахів, він був примітним «парубком» серед гусячого жіноцтва, а до однієї гусочки виявляв особливу прихильність. Тож, коли живність йшла під ніж, цю пару господарі вирішили залишити. До того ж обоє мали гарний батьківський інстинкт, висиділи не одне потомство. Миколюки із втіхою спостерігали за неймовірним зразком пташиної краси і вірності.

Минали роки, парочка залишалась нерозлучною, Гергун трепетно оберігав подружку, боронив її від нападів когось із пернатої зграї. Коли ж гуска осліпла, він став її очима. І дуже сумував та побивався, коли її не стало. Кілька днів жалібно ґелґотав, шукаючи її з-поміж інших гусей, яких у господарстві було понад пів сотні. Гусаку на той час виповнилось 32.

Марія Сергіївна навіть у поважному віці, а їй тоді було 82 роки, тримала велике господарство, такими працелюбними і синів виховала. Допомагати мамі поратися перебрався з обласного центру Андрій. У Мшанці він тримає ставок, пасіку. Проживає тут у маминій оселі з дружиною, сином, а також з донькою та внуком — поки зять на фронті. До гусака-ветерана у чоловіка особливе ставлення, каже, що він став членом їхньої родини, звісно, що рука не піднімається вкоротити йому віку, житиме, скільки відведено.

Старший брат Анатолій мешкав із родиною в Маріуполі. Коли ж почалася війна, ледь втекли звідти живими — з дружиною, тещею та її тіткою. Їхнє житло зазнало обстрілів, дім зруйнований, а тітчин рашисти зрівняли із землею. Тож зараз проживають у Мшанці, в бабусиній хаті, що пустувала. Коли українські війська проженуть окупантів, хочуть повернутися додому.

Третій із братів — Олександр мешкає у Вінниці. Вони з Андрієм близнюки, дуже схожі між собою, у дитинстві були нерозлийвода. Так і йдуть дорослим життям вже 62 роки. У 70-80-х роках про близнюків Миколюків знав увесь район. Вони були заповзятими спортсменами, музикантами, співаками. На всіх змаганнях, концертах, фестивалях — серед активних учасників. Брати навіть одружилися в один рік із різницею у місяць, закохавшись у двоюрідних сестер-вінничанок, які часто гостювали у Мшанці в родичів. Обоє з молодими дружинами переїхали жити до обласного центру, мають дітей одного віку.

У кожного свої турботи, проте чуття родини для братів — святе. Найкращим місцем зустрічей і життя, звичайно ж, є рідне село Мшанець. Тут їм завжди комфортно — материнська колиска зігріває теплом особливо тепер, у воєнне лихоліття. А талісман і оберіг дружної родини — гусак Гергун — зустрічає свою нову весну.

Версія для друку На головну

З повідомлень інформагентств

Електрика, ймовірно, подорожчає

Суспільство вимагає належного покарання

Ще рік пільгових умов

Повернули захисників

«Кинули» на мільярди

Підсумки резонансних справ

Гроші працюють. У кого вони є

Тисячі невідомих доль