• Актуально

Кордон рядном не завісиш

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

«Білорусь 1, білорусь 2,3,5, ОНТ, Мир, росія-білорусь», — це ще не повний перелік телеканалів, які без проблем дивляться жителі нашої, Зарічненської, та сусідньої Локницької територіальних громад. Їх чудово ловлять звичайні телевізійні антени. Натомість побачити, наприклад, українські «Єдині новини» можна лише через супутник», — розповідає журналістка із селища Зарічне Рівненського району Тамара Алексіюк.

ВОНО Й не дивно: загальна протяжність кордону з білоруссю у цих громад — 94 кілометри. Зарічне розташоване за 30 кілометрів од нього, а, приміром, село Вичівка — всього за три, Прикладники — просто на межі. Передавач стоїть у білоруському Пінську, що на 30 кілометрів углиб, він покриває прикордонну територію України стійким цифровим сигналом.

«Проблема виникла не тоді, коли росія напала на нас за цілковитого сприяння білорусі. Вона, як мовиться, з бородою, — розтлумачує пані Тамара. — Двадцять років тому в Зарічному встановили 110-метрову телевежу. Але там досі нема жодного телевізійного передавача. Пригадую, ми, як прикордонна територія, потрапили до Державної програми впровадження цифрового телерадіомовлення, коли Україна переходила на «цифру». Фірма «Зеонбуд» тоді виграла тендер на встановлення обладнання: йшлося про суму 1,5 мільйона. Начебто вже підійшли впритул до вирішення наболілої проблеми в 2019-му, але далі справа не пішла. Отака «валіза без ручки».

Голова Рівненської обласної організації НСЖУ Дмитро Тарасюк, який майже чверть століття до 2020 року працював представником Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення в області, додає: «Подібна ситуація не лише в Зарічненській та Локницькій громадах. Висоцька, Миляцька, Дубровицька, Старосільська, Березівська теж прикордонні. Потужний передавач, як у Пінську, є і в білоруському Століні неподалік нашої території. Тож і тут «новин» — хоч відбавляй!»

Проте й це ще не все. Українського телебачення не бачить і частина жителів півдня області — зокрема, Демидівської та Млинівської громад (тут хоч немає недружнього нам кордону).

«У селі Копань Демидівської громади є телевежа, через яку мав би поширюватися сигнал для цієї зони. Проте її звели тільки на 60 метрів, тоді як проєктна висота 110. Частина секцій просто іржавіють на землі: свого часу концерн РРТ послався на те, що катма грошей. Українське телебачення люди можуть дивитися тільки з супутника. Впродовж багатьох років ми не раз ставили ці питання на різних рівнях: як щодо півночі, так і щодо півдня області, але нас, на жаль, не почули», — підбиває невтішний підсумок Дмитро Тарасюк.

От уже справді: поки грім не грякне… Грякнув, люди добрі!

Другий рік поспіль Рівненщина дедалі надійніше укріплює кордон з білоруссю (його загальна протяжність територією області — 214 кілометрів): зводить фортифікаційні захисні споруди. Разом із прикордонниками рубіж пильно охороняють бійці тероборони. «Ворог не пройде!» — запевняють вони в численних репортажах у тих-таки «Єдиних новинах». Проте їхні односельці з Зарічненської та Локницької громад цього не бачать, хіба що чують на хвилях двох українських FM-радіостанцій.

Що ж виходить: ворог не пройде — а ворожий сигнал проходить без проблем? Адже згадані білоруські канали транслюють російські новини, не кажучи вже про сформовані за російськими методичками власні. Тобто наше українське прикордоння живе в суцільному королівстві «кривих дзеркал» 15 місяців повномасштабної війни! Нонсенс! І тут, як мовиться, рядном кордон не завісиш: потрібне термінове втручання держави. Адже якісне покриття сигналом Українського радіо і телебачення прикордонних територій Рівненщини, так званих сліпих зон, — це інформаційна, а значить і національна безпека.

«На більшій частині прикордоння Рівненщини можна слухати три програми радіо суспільного мовника, радіо «Армія ФM» та «Стильне радіо — Перець ФМ». Від початку повномасштабної війни отримали дозволи й почали мовлення дві місцеві телекомпанії. На трьох точках розповсюдження сигналу от-от запрацює національна мережа цифрового багатоканального мовлення в метровому діапазоні. Тоді з’явиться стійкий сигнал ще 12 українських телеканалів», — розповідає представник Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення в області Лілія Гринюк.

Тим часом ціна питання зростає чи не щодня. Значно раціональніше було б запобігти проблемі, ніж тепер, як мовиться, гасити вороже інформаційне полум’я.