Архів
Вівторок,
11 квітня 2023 року

№ 15 (20007)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну

Нацарювали, та не втекли

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Прикро, що за рік повномасштабної війни не поменшало охочих чинити злочини задля власного збагачення. Так, хвацький житель Дніпра створив і очолив компанію спритників із родичів та знайомих. Щоправда, потім знадобилися ще й надійні «тили» серед представників правоохоронних, фіскальних та інших державних органів.

ЧЛЕНИ цієї банди взяли в «розробку» проблему, актуальну для виробників сільгосппродукції. Не лише фермери, а й чималі агропідприємства потерпали від того, що не могли збути вирощеного збіжжя. Компанія дніпровського шахрая якраз і взялася шукати покупців. На перший погляд, добре діло затіяли. Та річ у тому, що продавці пшениці, насіння соняшнику були справжніми, а ось фірми, які здійснювали торгові операції, — липовими. Спритники нареєстрували їх скільки схотіли. З підробленими засновницькими і статутними документами та печатками, фальшивими бухгалтеріями й рахунками в банках, відкритими на фіктивні паспорти підставних осіб із числа своїх. Таким чином пройдисвіти приховано й непомітно «прокручували» фальсифіковану діяльність.

Зловмисники розігрували такі собі вистави: видаючи себе за керівників компаній-покупців, вели телефонні перемовини, засилали документи в електронному вигляді, ясна річ, липові. Як неважко збагнути, в результаті продукція аграріїв безслідно зникала неоплаченою, а шахраї безкарно збували її, знімаючи з надходжень на начебто легальні рахунки готівку... «для виплати заробітної плати», нарахованої, певна річ, собі ж. Як наслідок, негідники заробили мінімум 92 мільйони гривень. Певно, на цьому не зупинилися б, якби не працівники Держбюро розслідувань і Нацполіції.

АНАЛОГІЧНІ підпільні організації на Дніпропетровщині створюють і мастаки обкрадати місцевих платників податків. Це можна простежити на прикладі Криворіжжя. Зовсім недавно там сталося таке: відділ освіти Саксаганського району уклав на рік угоду з ТОВ «Агроном-КР» на постачання до їдалень загальноосвітніх навчальних закладів хліба — 22 461 кг пшеничного і 22 380 кг житнього на загальну суму 1 мільйон 590 тисяч гривень. Провели тендер через систему «Прозорро». Тобто відкрито, начебто не приховуючи нічого грішного. Однак у конкурсі брав участь іще один претендент — ТОВ «Криворіжхліб». Підприємство обіцяло укластися в 957 тисяч гривень і навіть обмежитися 700 тисячами. За якістю хліб цієї пекарні в місцевого населення поза конкуренцією. Чому ж тендерна комісія надала перевагу першому, дорожчому, варіанту?

Уповноважена від замовників-освітян Ірина Маслюк у протоколі тендерного рішення пояснила, що винне саме ТОВ «Криворіжхліб». Бо спричинило плутанину: в тендерній заявці порахувало хліб у буханцях, а не в кілограмах. А ще здивувало ціною. Бо якщо вартість пропозиції на сорок або більше відсотків менша від середньоарифметичного значення, вирахуваного серед усіх учасників торгів, то вона вважається «аномально низькою». Тоді потенційний постачальник продукції має додатково її обґрунтувати, причому протягом одного дня після засідання комісії.

Тендерний конкурс відбувся, і пропозиція ТОВ «Криворіжхліб» системою «Прозорро» була визнана економічно вигіднішою. Але дирекція цього товариства наступного дня, а це був вихідний, не подала документального обґрунтування своєї «аномально низької» ціни. Тому у понеділок дешевша пропозиція була відхилена. А ще через кілька днів Саксаганська райрада уклала угоду із ТОВ «Агроном-КР». У результаті освітяни платитимуть за кілограм пшеничного хліба 32 гривні, житнього — 31 гривню, що порізно на 10 грн дорожче, ніж пропонував «Криворіжхліб». Та це ще не вся несподіванка. Коли укладався договір, виявилося, що хліб випікатиме не ТОВ «Агроном-КР», а  пекарня «Агафон», що належить приватному підприємцеві А. С. Нестерову. Чомусь на цю дивну «плутанину» уваги не звернули. Очевидно, і вища ціна не бентежить. А чи, навпаки, так і задумувалося від початку  

На тлі обох описаних випадків напрошується запитання: чи справді українці хочуть відстояти свою державу і розбудувати її так, аби жити в достатку, чесно й цивілізовано? Чи, може, у дійсності прагнуть усіма правдами й неправдами «нацарювати сто карбованців»? От тільки втекти, як далі мовиться в народному анекдоті, не у всіх вийде, а наші діти та внуки житимуть у бідності та розрусі, якщо не схаменемося вчасно.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Боремося за кожного
Читати
Зерновий рекорд
Читати
Гроші та час
Читати
Річниця трагедії
Читати
Товстосуми на плаву
Читати
Постраждали, але працюють
Читати
Мода на цигарку зникає
Читати
Доступна допомога
Читати
Світове надбання
Читати
Підсоблять зі зброєю
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове