Архів
Вівторок,
11 квітня 2023 року

№ 15 (20007)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • Хліб України

«До Миколи не сій хіба що гречки...»

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

golos.com.ua

Це прислів’я нагадав мені досвідчений аграрій Петро Ягодка (на фото) у відповідь на запитання, що ж нині сіють у сільгосппідприємстві «Розвазьке» Острозької громади, яке він, заслужений працівник сільського господарства України, очолює понад чверть століття.

Зерновий клин

«УЖЕ ПОСІЯЛИ сто гектарів вівса — вдвічі більше, ніж торік. Ось сьогодні кладемо в землю горох на 20 гектарах — йому якраз волога потрібна, а її зараз вистачає. Далі — ярий ячмінь на 75 гектарах, потім — цукрові буряки щонайменше на 60 гектарах. Затим буде 100 гектарів сої та 250 — кукурудзи. Звісно, посіємо й гречку, але пізніше. Знаєте, як у народі кажуть: до весняного Миколи не сій гречки і не стрижи овечки. Бо гречку має запилювати бджола, тому, самі розумієте, треба дочекатися теплої погоди», — швидко розставляє акценти Петро Іванович (своїм запитанням я застала його за кермом — весна квапить хліборобів!).

Додайте до перерахованого ще озимі ячмінь, жито та пшеницю, що вже милують око на 300 гектарах, і складеться принаймні загальне уявлення про зерновий клин у «Розвазькому». Загалом тут обробляють 1200 гектарів ріллі та утримують 800 голів великої рогатої худоби.

Не обдурити й не образити людей

«ХОЧА погода не сприяє, та навіть за невеликої нагоди працюємо в полях, а вони в нас не лише в Острозькій, а й у Здолбунівській, Мізоцькій громадах на Рівненщині, а ще — на сусідній Хмельниччині. Люди укладають угоди на оренду паїв, коли певні: ти їх не обдуриш і не образиш», — додає Петро Ягодка. І цього правила він свято дотримується.

 25 років тому, коли балотувався на виборах на голову господарства, не обіцяв «золотих гір» — навпаки: говорив про важку, чесну і, якщо хочете, вперту працю на землі, яка має дати результат! Адже в коморах тоді хіба що голодні миші бігали.

За кілька років вийшли на «нуль», далі почали набирати обертів. Не тільки вирощували зернові, а й тут-таки, в «Розвазькому», переробляли і самі ж реалізовували продукцію, створивши замкнений цикл та постійно збільшуючи кількість робочих місць на рідній землі. Споживачам так припав до душі натуральний і смачний розвазький хліб, що вони вже самі шукають його. А машини зі свіженькими запашними буханцями та булочками й сьогодні щодня роз’їжджаються по окрузі. Люди ж бо чекають.

Експерти бідкаються: цьогорічна посівна подорожчала на 50 відсотків, нива недоотримає гербіцидів, мінеральних добрив  А Петро Ягодка розмірковує так: «Торік, коли почалася війна, ми купували пальне по 75 гривень за літр на гурті — і витримали, щоправда, довелося брати кредит. Але, приміром, овес забрала Сквира — з нього там роблять крупу на дитяче харчування, сою теж уже продали. Ячмінь он днями поїде на пиво до Словаччини, кукурудзу допродуємо. Ще по мішку цукру видав пайовикам — а їх у нас 450 — в рахунок оплати вже за майбутній урожай. Зарплату платимо, сіємо, добрива та гербіциди вносимо, хліб печемо, пальне маємо. До речі, за літр дизпального на гурті заплатили по 36 гривень — відчуваєте різницю з минулим роком? Ціни на добрива теж пішли донизу. То я вам скажу — треба не бідкатись, а працювати так, як ми у «Розвазькому».

Єдине, на що нарікає аграрій, що пережив різні часи, — низька закупівельна ціна на молоко: 14 гривень за літр платять переробні підприємства. При тому, що мінералка коштує 30. Отакий, з дозволу сказати, «паритет» цін. Петро Ягодка живе селом, розглядає землю як невичерпний ресурс для нас, українців, а не як можливість вловити кон’юнктуру ринку і швидко зірвати куш на культурах, що виснажують ріллю.

«Будемо з хлібом і до хліба»       

НАЧАЛЬНИК Рівненської ОВА Віталій Коваль підтверджує: якби таких господарів, як Петро Ягодка з «Розвазького», а ще Анатолій Остапчук із «Маяка», Олексій Хомич зі «Случа» (це в Сарненському районі на Поліссі) було більше, звісно, жили б ми значно краще. Нині ж у них своя передова, яку тримають гідно.

Дарма, що погода підводить навіть у квітні: шукають найменшу можливість вийти в поле й не заглушити моторів.

«Загалом тилова Рівненщина засіє 623 тисячі гектарів ріллі — стільки ж, скільки й торік. 138 тисяч із них — це озимі культури, що вже тішать добірними сходами. Решта 437 тисяч — ярові: зернові, технічні, картопля та овочі, кормові буряки. Розуміємо, що працювати маємо за себе й за ті області, де тривають бойові дії, за деокуповані території, де заміновані сільгоспугіддя. Тож до посівної підходимо з величезною відповідальністю за продовольчу безпеку держави. Буваю в наших фермерів, у господарствах різних форм власності й переконуюся: аграрії не підведуть. Тож будемо і з хлібом, і до хліба».

В останні роки до легального обігу на Рівненщині повернули тисячі гектарів сільгоспугідь, а це і робочі місця для селян, і податки до бюджетів різних рівнів, і таке необхідне в цей буремний час розширення обсягів аграрної економіки.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Боремося за кожного
Читати
Зерновий рекорд
Читати
Гроші та час
Читати
Річниця трагедії
Читати
Товстосуми на плаву
Читати
Постраждали, але працюють
Читати
Мода на цигарку зникає
Читати
Доступна допомога
Читати
Світове надбання
Читати
Підсоблять зі зброєю
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове