Архів
Вівторок,
4 квітня 2023 року

№ 14 (20006)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Квітень
  Версія для друку          На головну

На Говерлу із татом

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

Фото з відкритих джерел.

У Вінниці відзначили юну художницю з міста Бар Варвару Токарчук, яка посіла призове місце на конкурсі дитячих малюнків «Я у безпеці з МВС». На нагородження 8-річна дівчинка разом із матір’ю приїхала до військової частини, де служив її батько — лейтенант Андрій Токарчук. Нацгвардієць загинув у бою на Донеччині, захищаючи від ворога рідну землю і своїх близьких.

У СІМ’Ї Токарчуків було багато планів та ідей. До великої війни вони почали працювати над відкриттям власної справи. На жаль, Світлані довелося продовжити все самотужки.

— Я нещодавно відкрила кабінет сімейної стоматології Токарчуків, — каже вона. — Втілила Андрієву мрію до кінця.

Десять років їхнього спільного життя промайнули, як одна мить. Тепер залишилися пам’ять і біль. Найважче — це усвідомити непоправність втрати. Познайомилися Андрій і Світлана в міській стоматологічній поліклініці. Чудовий лікар із золотими руками та світлою головою одразу торк-нувся струн серця гарної дівчини. «Світлано, я закохався. Ти станеш моєю дружиною…» — сказав Андрій на другому побаченні. Вона віджартувалася, мовляв, попереду ще роки інтернатури, яке може бути одруження… Але вже через рік стала його дружиною.

Вони всюди були разом. Кохання, а також постійне прагнення вдосконалення та розвитку у професії стали міцним фундаментом молодої сім’ї. Вільний час подружжя проводило в горах, які обожнював Андрій. Власне, Світлана вперше побувала там із коханим. Сім’я щороку їздила на її день народження в гори. «Ми планували, коли донька підросте, разом підкорити Говерлу. Андрій обіцяв Варі, що влітку обов’язково це зробимо. Але війна зруйнувала все…» — згадує вдова.

Про конкурс малюнків Світлані повідомили з військового підрозділу, де служив Андрій, і Варя із захопленням почала втілювати на папері їхню мрію. «Мамо, сказала, давай я намалюю Говерлу і нас. І я у тата на руках! Ми ж мріяли…» — розповідає жінка. Так розпочався художній проєкт доньки і мами. Варя посіла призове місце на конкурсі і з нетерпінням чекала поїздки до військової частини для нагородження.

Світлана пишається донькою. «Коли вона зробила перші кроки на території частини, я бачила, як горіли її оченята від пізнання нового та незвіданого…» — розчулено розповіла вона.

— Військові щиро дивувались, яка в мене самостійна, розсудлива донька, — каже Світлана. — На це я відповіла, що вона в мене справжня татова дівчинка, така ж, як і він, — вольова й безстрашна…

Подарунок та солодощі маленькій призерці конкурсу вручав командир військової частини. Окрім привітань, Варя мала нагоду побачити місце служби батька. Найбільше вражень дівчинці подарувала німецька вівчарка Берта, яка має нагороду за вірну службу Україні.

Прощаючись із військовими, юна художниця сказала: «Мені дуже хотілося побувати у вас в гостях. Тут служив і мій татусь… Він герой, я пишаюся ним. У нас була мрія, і я її намалювала. Мені приємно, що мою роботу побачило багато людей. Тепер усі знатимуть мого татуся. Було дуже цікаво взяти участь у конкурсі. Я старалась і дуже переживала».

Світлана та її донька Варвара щиро дякують усім, хто їх підтримує. Шанують пам’ять воїна й земляки. Торік у листопаді на фасаді школи, у якій навчався Андрій Токарчук і куди нині ходить Варя, відкрили меморіальну дошку на його честь.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Енергосистему стабілізували
Читати
Збитки колосальні
Читати
Просять допомоги у світу
Читати
Спад промвиробництва
Читати
Молодь любить Батьківщину
Читати
Спростили процедуру
Читати
Рятуватимуть примусово
Читати
Заповідник — державна власність
Читати
Роковини бучанської трагедії
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове