Архів
Вівторок,
4 квітня 2023 року

№ 14 (20006)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Квітень
  Версія для друку          На головну
  • Першоджерела

«Марія» йде до людей

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

Проєкт «Марія-90» присвячений пам’яті автора однойменного роману — титана українського слова і духу Уласа Самчука, який народився і виріс у селі Дермань на Рівненщині. Саме він своїм небайдужим художнім словом уперше розповів світові про Голодомор — через долю української жінки Марії та її сім’ї. Роман написаний у 1932-1933 роках, тож 90-річчя величезної трагедії українського народу збігається з появою на світ цього унікального художнього твору. До речі, його вперше видали у Львові вже 1934-го, вдруге – 1941-го.

ВЛАСНЕ, ідея проєкту і полягає в тому, щоб привернути увагу світу і до постаті самого Уласа Самчука, й до Голодомору, й до нинішнього геноциду нашого народу.

Значення задуму, як на мене, переоцінити важко. Бо історія селянки Марії та її родини і сьогоднішні кадри з Маріуполя (за гіркою іронією долі, теж міста Марії) із записами на стінах підвалів тих, хто тут відійшов в інший світ) наче перегукуються між собою. Майже через століття імперія знову нищить українців… Усе, як попереджав наш Улас Самчук, — тільки ми, на жаль, не чули.

Саме для того, аби українців почув увесь світ, на малій батьківщині нашого волинського Гомера започаткували читання «Марії»: це відеосюжети з участю відомих людей – літераторів, митців, науковців, представників діаспори.

До проєкту вже долучилися ректор Національного університету «Острозька академія» Ігор Пасічник, філософ, письменник і публіцист Петро Кралюк, голова обласної організації Національної спілки краєзнавців історик Андрій Жив’юк, письменниця Ксенія Циганчук…

 Головна героїня роману Марія народилася 1861 року, коли український селянин дістав право на користування землею. А померла в Голодомор, коли вся свобода для селянства, власне, закінчилася. «Цей роман у тому числі про недалекоглядність українців, які не могли виокремити й відстояти власні життєві цінності, а тому багато хто з них (зокрема в центральній та східній Україні) підтримали владу більшовиків. Це означає, що у своїх бідах часто винні й ми самі. Якби зі здобуттям нашої незалежності ми стали сильними та єдиними, не толерували всього російського, пильніше берегли власну ідентичність, — можливо, не було б і нинішньої війни», — вважає письменник і науковець Петро Кралюк.

Директорка обласної універсальної наукової бібліотеки Валентина Ярощук пригадує: «На початку 90-х років минулого століття бібліотека вела листування із Сидором Кравцем, який походив із Тернопілля, а на той час мешкав у США. Він пропонував українським книгозбірням свою бібліотеку — бо вже збирався в будинок для літніх людей. Коли до нас приїхав контейнер із книгами, ми в буквальному сенсі відкривали для себе нову українську літературу, якої не знали і не могли знати. Там була й «Марія» Уласа Самчука – перший художній твір про Голодомор, написаний мовою, яка побутувала на Волині в середині 30-х років. Згодом «Марія» та трилогія «Волинь» увійшли до шкільної програми. Однак за часів януковича Уласа Самчука із програми вилучили. Нині, коли припадаємо до своїх витоків як до цілющого джерела, маємо неодмінно повернути його».

«Із такою вимогою просвітяни вже неодноразово зверталися до Міністерства освіти і науки, — продовжує тему голова обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка Іван Вєтров. — Гірко, що мислитель, якого визнала літературна Європа і світ, залишається на задвірках шкільної освіти, ще й у такий важливий для нації час».

Водночас на малій батьківщині Уласа Самчука цінують і шанують. Національний університет «Острозька академія» за підтримки єдиної розпорядниці спадщини письменника Оксани Бризгун-Соколик (Канада) вже вдесяте оголосив конкурс для студентської та учнівської молоді. Нині він має назву «Улас Самчук на культурному фронті сучасної російсько-української війни». Вже 25 травня переможці отримають премії та цінні подарунки.

…Одне слово, маємо відповідь на історичне питання Черчилля, заради чого ми воюємо, — заради нашого світлого соборного майбутнього, яке формуємо на таких непересічних постатях, як Улас Самчук.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Енергосистему стабілізували
Читати
Збитки колосальні
Читати
Просять допомоги у світу
Читати
Спад промвиробництва
Читати
Молодь любить Батьківщину
Читати
Спростили процедуру
Читати
Рятуватимуть примусово
Читати
Заповідник — державна власність
Читати
Роковини бучанської трагедії
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове