Архів
Вівторок,
4 квітня 2023 року

№ 14 (20006)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Квітень
  Версія для друку          На головну

Вистояли тоді, не здаються і тепер

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

Господарство в Киселях, що на території Олексіївської громади в Лозівському районі, не вельми потужне, але міцне. Щоб розкошувати, так ні, але, як кажуть, собі й людям на хліб вистачало. Впевнено тримались у попередні десятиліття, не збанкрутували і від часу широкомасштабної рашистської навали... Однак чи вдасться посіяти цієї весни, аби бути з хлібом?

КЕРІВНИК агрофірми Сергій Лобас (на фото автора третій ліворуч) переконаний, що день 24 лютого розділив життя кожного українця на «до» і «після».

— Перед тим читали, дивилися тривожні новини, хвилювались, але не вірили, що клятий сусід, ця рашистська нечисть, перейде межу, зазіхне на чуже, — каже фермер.

Пан Сергій згадує, як прокинувся від глухих вибухів у Харкові. Спершу навіть не зрозумів, що це війна. Важко було ви-їхати з міста — о п’ятій годині ранку вулиці вже були в автомобільних заторах, на АЗС вишикувалися довжелезні черги. Врешті-решт дісталися села.

Відтоді всю війну — в Киселях. Пережили багато... Найбільше врізались у пам’ять перші дні після вторгнення. У господарстві тоді надоювали шість із половиною тонн молока на день. По нього з банками, бідонами, пластиковими пляшками у село їхала вся голодна округа. Відтоді й дотепер агрофірма роздає молочну гуманітарну допомогу.

Ніколи Сергій Лобас не забуде перших обстрілів. Ховалися в льохах, підвалах, бомбосховищі. Ворогові не вдалося захопити Киселі, але війна гриміла поруч. Рашисти окупували Балаклію, Гусарівку, пішли на Мілову, до якої рукою подати. Отож механізатори та інші працівники агрофірми вирішили перекрити дорогу, що вела від окупованої Балаклії. Барикаду ліпили з фундаментних блоків, бетонних плит...

До Киселів доходили ворожі диверсійно-розвідувальні групи. Відтак лунали автоматні черги, чулися вибухи гранат. Прилітали й ракети РСЗВ... Однак село сіяло, збирало вирощене, хоча бракувало пального й мастил, мали місце перебої з електроенергією. І таки вистояли!

Сьогодні тут готуються до посівної. Сергій Лобас прогнозує, що нинішня весна буде для агрофірми найважчою за всі роки. Власних обігових коштів повсякчас не вистачало, а у війну їх бракує і поготів. Ціни на тваринницьку продукцію трималися невисокі, а затрати захмарні. Коли зникала електрика, доводилося запускати дизель-генератори, аби доїти корів і охолоджувати молоко. Уявіть, яка виходила собівартість останнього.

А ціни на зерно? Пшеничка по 4800 за тонну — ще так-сяк. Утім, якщо порахувати витрати на логістику, то зиску — як кіт наплакав. За кукурудзу, котру скосили в грудні, давали близько 6 тисяч гривень, але щоб висушити зерно, потрібно було віддати з кожної тонни 200 гривень. А привезти з поля, зберігати в належних умовах... Єдиним насінням, що втримало економіку, був соняшник, який коштував 14 тисяч за тонну. Отож після того як розрахувалися з банками (тільки відсотків за кредитами віддали понад 2,5 млн грн), сплатили всі платежі до бюджету, у скарбничці господарства залишилося зовсім мало грошей. Словом, треба брати позики. І хоча не накопичили боргів, із кредитуванням мають проблеми.

По-перше, зменшення кредитного портфеля сталося за рахунок штучного заниження застави. Більшість банків не включають у неї поголів’я ВРХ, основні засоби (будівлі), а техніка має бути не старіша п’яти років від дати випуску. Окрім того, на заваді кредитуванню — інструкція Нацбанку про ризики. А Киселі, вважають у фінансовій установі, саме в ризикованій зоні. Торік у лютому — травні господарство опинилося фактично на лінії фронту. У вересні надолужили згаяне, проте у відповідному реєстрі НБУ йому погіршили кредитну історію. Хіба це справедливо? Крім того, зростає податкове навантаження, запроваджено мінімальне податкове зобов’язання з розрахунку на 1 га вгідь. Перший платіж — до 30 квітня поточного року. Звідки ж їх узяти, ці гроші?

— Та й нам кошти потрібні вже сьогодні, — скрушно мовить Сергій Лобас. — Треба підживлювати озимі, купити насіння і засоби захисту рослин, придбати пально-мастильні матеріали.

Торік діяла програма «5-7-9%», тобто надавалися кредити під низький процент. Вона дуже підтримала аграріїв, дала змогу працювати, вирощувати врожай. Фермер уважає, що її пролонгація допомогла б утриматися сільгосппідприємствам на плаву і цього року.

Сергій Лобас розуміє, що в держави нині катма грошей, адже увесь фінансовий ресурс іде на армію. Але потрібно усвідомлювати, що й агросектор вкрай важливий. Адже треба годувати і армію, і населення. І цим наближати нашу Перемогу.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Енергосистему стабілізували
Читати
Збитки колосальні
Читати
Просять допомоги у світу
Читати
Спад промвиробництва
Читати
Молодь любить Батьківщину
Читати
Спростили процедуру
Читати
Рятуватимуть примусово
Читати
Заповідник — державна власність
Читати
Роковини бучанської трагедії
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове