Архів
Вівторок,
28 березня 2023 року

№ 13 (20005)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну

Дуже важка робота

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

На фото автора: нарешті припинився мінометний обстріл. Сергій, Ігор, Петро.

Про цих чоловіків зі Львівщини, з якими мене звела доля на Слобожанщині, напевне, я написав би повість чи оповідання. На жаль, поговорити як слід не вдалося. Почався мінометний обстріл, і замість розмови ми змушені були бігти до укріплень, де можна сховатися.

ПОПЕРЕДУ Ігор і Петро, а за ними, відстаючи кроків на п’ять, я. Поруч заступник комбата Сергій, який мене «доглядає». Бо так має бути: журналіст, який відправляється на позиції, повинен кимсь задля безпеки супроводжуватися.

Пробігти 500 метрів хоча й по мерзлій, а не розгашеній у багно вулиці, скажу вам, ще те завдання. На нас майже пудові бронежилети, каски, у мене два фотоапарати, у хлопців автомати і по три магазини в розвантажувальній сумці.

Біжимо, чуємо, як щось гуде, потім свистить... Падаємо на мерзлу землю. «Гах», — сухо, із тріском, вибухає міна. «Хух», — видихаємо одночасно, повертаючи голову в бік ферми, куди прилетіло. Метрів 200 до неї. Підводимося, біжимо далі до траншеї.

Долаючи ті 500 метрів, погоджуюсь із Сергієм, що війна передусім – це дуже важка цілодобова робота. Витримати не лише обстріли, а й невлаштований побут, а часто і взагалі його відсутність, складно і фізично, і морально. А ще постійно копати, копати, копати... І це в час, коли на тебе суне ворожа орда! Молодим, мабуть, все ж легше, та де їх стільки набрати? І чи кожний зможе швидко пристосуватися до умов війни, на якій найголовніше не вчорашній соціальний статус, а вміння воювати, боронити рідну землю від ворога?

Село в Куп’янському районі, де я зустрівся з Ігорем та Петром, — із тих, про обстріли яких майже не згадують у новинах. Сергій пояснює, як саме це відбувається. Заходять диверсанти у сіру, тобто нічийну, зону і починають гатити з міномета. І це аж ніяк не так звані чмобіки стріляють (тупі й дурні, як зазвичай розповідають нам по телевізору), а добре навчені бійці. Стрілятимуть вони доти, доки не дістануть від наших гідну відсіч. Сьогодні українські контрбатарейні підрозділи чомусь мовчать, і обстріл зблизька триває вже годину.

Звідки відомо, що ворог недалеко? Про це здогадатися неважко. Працює міномет калібром 82 мм, який стріляє на чотири кілометри. До ворожої лінії оборони далі, отож зрозуміло, що висунулася диверсійна група, яка розташувалась із мінометом перед своїми основними позиціями.

Добігаємо до траншеї на краю села, переводимо дух. Є кілька хвилин, аби поговорити. Ігор і Петро воюють понад рік. Були коло Соледара, тримали оборону. Згадують, що торішня весна на відміну від нинішньої була такою холодною, що навіть миші заповзали під бронежилет погрітися. Тепер їхній підрозділ перекинули на Слобожанщину. Ворог після нашого осіннього Харківського наступу уперся на напрямках Кремінної і Сватового, намагається контратакувати, прорвати нашу оборону. А такі українські дядьки, як Ігор і Петро, не дають йому просуватися на визволені території.

Тих, хто мобілізувався до тероборони чи ЗСУ рік тому, на передовій дедалі менше. Хтось поліг, хтось був поранений або звільнивсь у зв’язку з хворобою чи за сімейними обставинами. Я вірю, що Ігор і Петро залишаться живі й повернуться до своїх родин. Вони збудували на Львівщині добротні домівки, у першого четверо дітей і троє онуків, у другого троє дітей і троє онуків. Якби не війна, то жили б собі щасливо... А нині доводиться воювати за майбутнє своїх дітей, онуків, за свої сім’ї, захищати світ.

Утім, мають вони плани і на після перемоги. Відпочинуть удома і повернуться на Слобожанщину відновлювати зруйновані окупантами будинки, школи, лікарні… Бо Ігор і Петро будівельники, а таких кваліфікованих рук після війни Україна ой як потребуватиме.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Електрика не подорожчає
Читати
Фінансове «історичне рішення»
Читати
Війна зачепить кожного
Читати
В уряді кадрові зміни
Читати
Паспорт — після іспиту
Читати
Очищуватимуть за планом
Читати
Попри все життя триває
Читати
Герої тилу
Читати
Впорали першу тисячу
Читати
Ніщо їх не зупиняє
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове