Архів
Вівторок,
21 березня 2023 року

№ 12 (20004)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Криниця
  Версія для друку          На головну
  • Знакова постать

Народжений для добра

Сільськовістяни.

Василеві Семеновичу КЛЮЮ — 95

У НАРОДІ мовлять: «Добре ім’я — найкраще багатство».

З огляду на сказане Василь Семенович заможний чоловік. І та заможність не манна небесна. Вона, та заможність, більше вистраждана — завжденним трудом, світлим розумом, твердою позицією. Позицією у малому і у великому. Доказ тому — така біографія, що дай Боже іншим.

Василь Клюй народився 16 березня 1927 року на хуторі Шевченко Компаніївського району Кіровоградщини у селянській сім’ї. Жили в землянці. На руках батьків — шестеро дітей, з яких вижило п’ятеро. Зійшлись у тій землянці, як той казав, голод і нужда. А тут — війна.

Батько, Семен Карпович, п’ятдесятирічний степовик, попрощався з родиною і поспішив на фронт. Дійшов до Будапешта, звідти — у вічність. Мати, Поліна Власівна, виховувала дітей сама.

Початкову школу Василько закінчив у рідному хуторі, середню — в сусідньому селі Водяне. У Водяному захопився радіотехнікою, морзянку вистудіював назубок. Військовий вишкіл — само собою: стрільба, риття окопів, метання гранати і навіть стрибки з парашутом.

Одначе рити окопи на передньому краї і стрибати у тил ворога не довелося. Сімнадцятирічного юнака направили на курси радистів при штабі Чорноморського флоту.

Далі служба радистом-шифрувальником на підводному човні «Щ-215», прозваного «щукою». Ця субмарина у ході бойових походів провела вісім торпедних атак, пустивши на дно п’ять ворожих суден. Підводний човен доставляв також боєприпаси в оточений Севастополь. Звістка про перемогу застала вправного радиста в Одесі, у визволенні якої він брав участь.

У 1949-му, відслуживши шість років на морфлоті й демобілізувавшись, головний старшина Василь Клюй повернувсь у рідне село.

Не встиг моряк як слід призвичаїтися до суші, як степовики одноголосно обрали юнака… головою колгоспу. І не помилилися! Природний розум земляка, відповідальність за довіру людей компенсували в нього брак керівного досвіду і сільгоспосвіти. Діло, як мовиться, наживне…

Невдовзі молодий, але вдатний колгоспний керівник пішов на підвищення — його призначають керівником Червоновершської машинно-тракторної станції. Це вже не колгосп. Означена МТС обслуговувала аж 26 господарств! Уявляєте?..

І тут на Василя Семеновича чекало визнання, а по якімсь часі — нова пропозиція: вчитись у Вищій партійній школі. Після її закінчення почалася партійно-господарська, як тоді казали, робота на Кіровоградщині.

Василя Семеновича Клюя називають будівничим першої в Україні Кіровоградської міжгосподарської школи із впровадження у виробництво досягнень науки та передового досвіду. За його роботи начальником обласного управління сільським господарством Кіровоградська область за високі показники розвитку сільськогосподарського виробництва 13 разів ставала учасником Виставки досягнень народного господарства СРСР і ВДНГ України. Чи кожна область могла похвалитися таким результатом? Отож-бо!

У 1977 році В. С. Клюй перейшов на роботу в Раду міністрів Української РСР. В уряді він 12 років пропрацював на різних посадах. Слід додати, що Василь Семенович обіймав посаду проректора Інституту післядипломної освіти керівників і фахівців АПК Національного університету біоресурсів і природокористування, здобув учене звання професора. Він автор численних наукових праць, книг, статей, що стосуються проблем ефективності сільськогосподарського виробництва, раціонального використання сільськогосподарських земель.

Читачі «Сільських вістей» добре знають, що Василь Семенович — супротивник ідеї приватної власності на землю, особливо виступає проти її продажу.

У відкритому листі на адресу чинного глави держави, опублікованому у «Сільських вістях» 19.06.20 р., почесний академік НААНУ лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений працівник сільського господарства України, орденоносець Василь Клюй писав: «Не буде села — не буде України. Земля — це не товар, який у Верховній Раді хочуть загнати у базарні лоти, земля — це фундамент держави, її основа і могутність, а господарем на ній має бути, як записано в Конституції України, тільки український народ».

На цьому ветеран стояв і стоїть!

Щиро вітаємо свого давнього друга і автора численних публікацій Василя Семеновича Клюя із поважним ювілеєм. Здоров’я і душевного тепла. Сім футів під килем!

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Другий воєнний хліб
Читати
Кінець теплу
Читати
Відновлення — за державний кошт
Читати
Трійка експортних лідерів незмінна
Читати
Відшкодування за зруйноване
Читати
Банки — на плаву
Читати
З обороною справляються
Читати
Найбільше — з Iталії
Читати
Війна вбиває надії
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове