Архів
Вівторок,
21 березня 2023 року

№ 12 (20004)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Криниця
  Версія для друку          На головну
  • Забуттю не підлягає

Пліч-о-пліч тоді й тепер

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

У селі Соколове, що неподалік Змієва на Харківщині, чеська делегація разом з українцями вшанувала полеглих чехів та словаків, котрі 80 років тому стояли тут на смерть.

Початок важких боїв

ПОДІЇ, до яких приурочений захід, відбувалися в рамках операції Другої світової війни з визволення Харкова у лютому-березні 1943 року. Коли німецькі війська, чиєю ударною силою були броньовані дивізії, почали свій контрнаступ, чехословацький батальйон під командуванням полковника Людвіга Свободи послали на південь області захищати підступи до великого міста. Солдатам довелося зимовими дорогами пішки подолати 350 кілометрів, аби зайняти оборону.

Природа підсобила ворогу. Попри весну морози стояли міцні, отож німцям удалося переправити танки через річку Мжа до села Соколове. Шлях їм заступила перша рота чехословацького батальйону, якою командував надпоручник (капітан) Отакар Ярош.

У важких боях, початок яких припадає на 8 березня, загинуло багато чехів і словаків. Боєць Черни першим підбив танк, серйозно пошкодив кілька бронеавтомобілів і вбив 20 німців. Загинув у бою і Отакар Ярош, який кинувся під танк зі зв’язкою гранат. Сталося це біля церкви, де було обладнано командний пункт роти. Від храму навіть фундаменту не лишилося. Це місце свого часу позначили хрестом, звареним із труб…

 Героїзм і трагедія

15 БЕРЕЗНЯ чехословацький батальйон мусив відступити. Згодом радянські війська полишили й Харків. Саме ці обставини, вважають історики, завадили йому стати містом-героєм. Коли після остаточного визволення наприкінці серпня 1943 року Сталіну запропонували присвоїти першій столиці Радянської України цей статус, він нібито сказав: «Міста-герої двічі не визволяють». Героєм Харків став уже 2022 року, мужньо чинячи опір рашистам.

Трагічно склалися долі тяжкопоранених чехів та словаків, яких відправили в обласний центр до госпіталю. Німці, які знову окупували Харків, їх розстріляли. Чехів, що потрапили у полон, стратили за державну зраду, адже вони були громадянами німецького протекторату Богемії і Моравії.

До окупації Чехії німецькими та угорськими нацистами частина Закарпаття входила до складу цієї країни. Отож у батальйоні воювало й чимало закарпатців, які пішли проти союзників німців — мадярів. Угорці, як відомо, дуже жорстоко поводились із людьми на окупованих територіях, катували і вбивали українців.

За радянських часів про ці події був знятий художній фільм. У ньому багато героїки, але відсутня інформація про трагічні поневіряння поранених і тих бійців, які потрапили у полон, нема згадки і про українців, що билися пліч-о-пліч із ними у складі батальйону проти фашистських найманців.

Союзники

СЬОГОДНІ не один десяток чехів воює на нашому боці. Чехія належить до п’ятірки держав, які найбільше допомагають Україні. Вона також була першою країною, що надала нам важке озброєння: реактивні системи залпового вогню «Вампір» і самохідні артилерійські установки «Дана» та набої до них.

— Ми не можемо залишити Україну в її боротьбі, — наголосив на урочистостях у Соколовому заступник глави місії Посольства Чехії в Україні Іржі Прецлік (на фото автора ліворуч).

Ця невелика республіка також на першому місці серед країн Європи за кількістю прийнятих українських біженців на душу населення — 410 тисяч на 10 мільйонів осіб. Пан заступник посла пишається цим фактом.

— 1943 року, коли надпоручник Ярош воював проти гітлерівської Німеччини, це була наша спільна боротьба проти нацистської імперії, — зазначив Іржі Прецлік. — Нині відбувається те ж саме. Те, що росія робить в Україні, можна порівняти з подіями 80-річної давності: знищуються міста, гинуть жінки і діти... Від кінця Другої світової в Європі світ не бачив такої масштабної війни.

Свого часу урочистості в Соколовому в ці дні були широкомасштабними. Вісімдесятиріччя героїчної події вшанували скромно. Третя світова війна, що йде нині, заступила Другу світову, яка колись відсунула далі в історію Першу. Та попри все ми пам’ятаємо тих, хто воював на нашому боці тоді й воює тепер.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Другий воєнний хліб
Читати
Кінець теплу
Читати
Відновлення — за державний кошт
Читати
Трійка експортних лідерів незмінна
Читати
Відшкодування за зруйноване
Читати
Банки — на плаву
Читати
З обороною справляються
Читати
Найбільше — з Iталії
Читати
Війна вбиває надії
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове