Архів
Вівторок,
14 березня 2023 року

№ 11 (20003)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Наша поштаВербиченька
  Версія для друку          На головну
  • З приводу

Торговці державою

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

«Сільські вісті» кілька років поспіль пильно стежать за справами торфозаводів на Чернігівщині. І ось нині, поки Схід та Південь України охоплені кривавою війною, в тилу уряд продає рештки активів, що належать народові. Цю ганебну місію поклали на Фонд держмайна, який збуває з молотка Смолинський торфозавод як збитковий. Навіщо позбуватися курки, яка несе золоті яйця, ми шукали відповіді безпосередньо на підприємстві.

ДИРЕКЦІЯ торфозаводу отримала чергового листа від регіонального відділення фонду з вимогами підготувати документи для подальшої приватизації. Торговці народними активами спираються на свій же наказ від 24 червня 2021 року, а також на факт внесення підприємства до відповідного переліку.

Голова профспілки ДП «Чернігівторф» Андрій Страхов певен, що торфозавод «замовили», і навіть стверджує, що йому вже відомі прізвища, цитуємо, «бандитів», які хочуть загарбати підприємство. «Скажімо так: «Ірванцівський торфозавод» і майно «Чернігівторфу» цих людей не цікавлять — їм треба саме смолинські поля і поклади торфу. Тут запасів за умов інтенсивного видобутку — на 100 років!» — говорить профспілковий лідер.

Завод проєктували як 30-тисячник, нині ж він працює лише на третину від планової потужності, розповідає незмінний із 1989 року начальник брикетного цеху Микола Мойсієнко. «Обладнання в нас радянське, зношене, а заміни нема, — бідкається виробничник. — Завод давно треба було оновити, але від держави допомоги жодної».

Попри всі труднощі підприємство готується до нового сезону із заготівлі фрезерного торфу. Вже у «строю» 70% техніки. Кажуть, таких темпів тут давно не було. Перед вихідними виробничий цех зупинили для планової профілактики — через застаріле обладнання вимушені щомісяця проводити цю процедуру. Разом із тим завдяки їй завод працює без перебоїв. На території зустрічаємо працівниць, які саме розчищають підходи до транспортної лінії. Серед них апаратниця Людмила Кохановська, яка стежить за роботою преса. «Нащо нас продавати, ми не розуміємо, — скрушно мовить жінка. — Якщо держава не хоче допомагати, то нехай віддасть завод в область чи громаду, де він потрібний. А коли якісь чиновники на свій розсуд вирішують нашу долю, то це неправильно».

Про те, що продаж «живого» та перспективного підприємства є щонайменше неправильним кроком, свідчать і цифри. У бухгалтерії торфозаводу надають фінансові показники за минулий рік: до бюджетів різних рівнів сплачено близько 3 мільйонів гривень самих лише податків. «Немає жодної заборгованості ні з зарплати, ні за енергоносії, — каже Андрій Страхов. — Але почали вилазити якісь борги 2013-2014 років. Причому цілком підйомна для нас цифра у 20 тисяч гривень переросла в захмарні пені та штрафи у півтора мільйона. Це не що інше як цілеспрямоване знищення економічно активних підприємств».

До тиску з боку податкової приєднались і правоохоронці. Так, прокурори порушили кримінальне провадження за статтею про службову недбалість. «Коли в заводу закінчилась ліцензія, то її продовження зайняло певний час. У цей період він законно працював із дозволу облради. А нині прокуратура закидає, що треба було зупинити роботу й чекати на продовження ліцензії. Є «замовлення» згори, і його стараються будь-що виконати», — не має сумніву Андрій Страхов.

Багатомільйонні штрафи десятирічної давності, висмоктані з пальця кримінальні провадження, листи Фонду держмайна — все це, на думку торфодобувників, є спланованою атакою на галузь. Від приватизації заводчани не очікують нічого хорошого. «Все, що продають, іде на метал, — стверджує Микола Мойсієнко. — Виріжуть і наш завод, тут буде пустир».

Забрати під своє крило та інвестувати багатомільйонні кошти в оновлення виробництва готові як Гончарівська громада (див. номер за 29 листопада 2022 р. «Що можна «волохатим» рукам, громаді зась»), так і облрада. Проте у Фонді держмайна не бачать можливості чи, точніше сказати, не бажають відмовлятися від продажу держпідприємства. Про те, що це позиція не зовсім уряду, а зацікавлених осіб у Чернігові, свідчить приклад ДП «Волиньторф», яке Кабмін зняв з приватизації і тепер його готують до передачі в комунальну власність області.

Що ж, будемо сподіватися, що в державних мужів Чернігівщини вистачить сил і бажання боротися за стратегічне підприємство. Інакше рентабельний торфозавод може стати наочним пам’ятником корупції, зради та нездарності, а про перспективи галузі в регіоні, багатому на поклади торфу, доведеться надовго забути.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Гинуть мирні українці
Читати
Економічний фронт тримається
Читати
Спрощено реєстрацію переселенців
Читати
Дітей слід урятувати
Читати
Досі не націоналізовано
Читати
Відчули справжню цінність
Читати
Мають звільнити історичні будівлі
Читати
Переможців таки оголошено
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове