• Неоголошена війна

Десять перемог ЗСУ

Михайло ВЕДМІДЬ.

СИТУАЦІЯ на фронті минулого тижня залишалася «стабільною»: за повідомленнями українського Генштабу, основні зусилля окупанти зосередили на веденні наступальних дій на Куп’янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Шахтарському напрямках. Наші захисники успішно відбивали всі ворожі атаки. Крім того, противник, як і раніше, завдав сотні ракетних та авіаційних ударів, гатив із реактивних систем залпового вогню. Причому не тільки по позиціях ЗСУ, а й по цивільній інфраструктурі, внаслідок чого вкотре постраждали мирні міста і села та їхні жителі.

Добряче діставалося й ворогу. Зокрема, в тимчасово окупованому ним Маріуполі кілька днів поспіль серіями лунали вибухи. Секретар РНБО України Олексій Данілов щодо цього заявив: «Періодично відбувається те, що має відбуватися, — наші військові знищують російських терористів, які вторглися до нашого міста під назвою Маріуполь». Він також запевнив, що подібні удари по ворогу здійснюватимуться у всіх тимчасово окупованих українських містах. «І відстань, повірте, вже на сьогоднішній день для нас великого значення не має», — наголосив Данілов. До відома: Маріуполь знаходиться за 80 км від лінії фронту.

У п’ятницю, 24 лютого, виповнився рік від початку повномасштабної війни з росією. Ось тільки країні-агресорці до цієї дати, на думку переважної більшості спостерігачів, нема про що звітувати — жодної із заявлених цілей ганебної і підлої війни не досягнуто. Натомість Збройні сили України мають значні успіхи у протистоянні зі зс рф, над якими вони здобули 10 головних перемог. Це деталізувала заступниця міністра оборони Ганна Маляр: «Насамперед — це успішна оборона Києва, Чернігова, Сум та Харкова у лютому—квітні 2022 року. Наша друга велика перемога — це масовий спротив мирного населення російським окупантам на тимчасово зайнятих загарбниками територіях». Третьою перемогою ЗСУ Г. Маляр назвала вигнання окупантів із Півночі України та повну деокупацію Київської, Чернігівської та Сумської областей. Четверта перемога — знищення крейсера «Москва», п’ята — визволення острова Зміїний. «Наша шоста перемога, — перераховувала далі заступниця міністра, — знищення системи логістики російських окупаційних військ на Півдні та Сході України у червні та серпні. Сьома — вигнання російських окупантів із Харківської області у вересні-жовтні. Восьма — вигнання російських окупантів із Херсонської області у вересні-жовтні».

Дев’ятою перемогою у Міноборони назвали успішні дії сил протиповітряної оборони, які захищають Україну від масових ракетних та дронових атак росії. Десята перемога — це стримування наступу окупантів на сході. Тож сподіватимемося, що на другий рік війни подібних перемог буде більше, і в сумі вони призведуть до головної перемоги — цілковитої і остаточної.

Багато подій — важливих і значущих — відбулося й на дипломатичному фронті. У понеділок, 20 лютого, Україну з неоголошеним візитом відвідав президент США Джо Байден. У Києві американський лідер ще раз висловив підтримку героїчній боротьбі українського народу та пообіцяв надалі надавати допомогу.

«Отвєтка» на такі дії заокеанського лідера надійшла, звідки не чекали: губернатор пензенської області рф Олег Мельниченко заборонив Байдену і членам його родини… в’їзд на її територію. І як тепер жити з цим бідному президентові Америки?

А за два дні по тому, в середу, — ще одна перемога нашої країни на міжнародному рівні: надзвичайна спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН попри всі намагання росії завадити цьому ухвалила резолюцію «Принципи Статуту ООН, що лежать в основі всеосяжного, справедливого і тривалого миру в Україні».

Документ підтверджує відданість держав-членів суверенітету, незалежності, єдності та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів і повторює вимогу до російської федерації «негайно, повністю і беззастережно» вивести всі свої збройні сили з території України і припинити бойові дії. Крім того, резолюція містить заклик до невідкладного припинення атак на критично важливу інфраструктуру України та нападів на цивільні об’єкти. Також наголошується на необхідності забезпечити відповідальність за найтяжчі злочини, скоєні на території України, за міжнародним правом. «За» проголосувала 141 держава, «проти» — сім, утрималися 32. Крім росії, «проти» виступили білорусь, Північна Корея, Еритрея, Малі, Нікарагуа та Сирія. Ну дуже показовий список усіх союзників країни-агресорки. Серед тих, хто утримався, — Китай, Індія, Пакистан, Куба, Іран, Казахстан, Вірменія, Південно-Африканська Республіка.

Втім, і у Європі є лідери, які певною мірою симпатизують кремлівському диктатору. Серед найвідоміших — колишній прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі та його угорський чинний колега Віктор Орбан. Перший минулого тижня закликав Володимира Зеленського припинити «атакувати» Донбас, щоб завершити війну. На що Президент України відповів: «Пан Берлусконі… Його дім ніколи не бомбили ракетами щоденно, і слава Богу, що до нього на танку у двір не заїхав його партнер з російської федерації, не знищив його рідних та близьких. Пан Берлусконі через блекаут не просинався о 3-й ночі й не починав прати одяг, готувати на два дні наперед своїм дітям, тому що наступні два-три дні може просто не бути світла через велику братську любов російського народу». І додав, що для формування власної думки треба приїхати в Україну і «побачити на свої очі, що відбувається».

Натомість відповідь Орбану за його політику, що грає на руку президентові росії володимиру путіну, не була такою дипломатичною і літературно вишуканою, хоч і дав її міністр закордонних справ Словаччини Растислав Качер. «Для колабораціоністів путіна, і особливо для наших у Карпатському басейні і високогір’ї, для всіх тих, хто хоче миру ціною знищення України, у мене є тільки одне послання», — відрубав словацький дипломат і… послав Орбана за відомим маршрутом «русского военного корабля».

Тим часом в Україну від наших європейських партнерів вже надійшли перші танки «Леопард»…