• Борітеся — поборете

I найменша правда кривду здолає

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Вересневої ночі 2018 року на околиці райцентру Васильківка на Дніпропетровщині закипіли пристрасті. Рейдери взяли в облогу 43 гектари соняшнику, перехопили комбайн господарів поля, натомість намагаючись заїхати своїм, аби зібрати врожай. Сили були нерівними: власниці вгідь — дві жінки, а проти них — мало не три десятки агресивних молодиків. Мужні захисниці лану лягали під колеса чужого комбайна і змогли підняти на ноги всю область. Бійці дніпропетровської «Фермерської самооборони» прибули в ту мить, коли рейдери погрожували жінкам зброєю…

ХТО Ж зійшовсь у нерівному поєдинку тієї ночі на полі? Любов Коссе свого часу працювала агрономом у місцевому шовкорадгоспі «Чаплинський» разом із чоловіком, механізатором Олександром Мехедьком. Потім подружжя створило ФГ «Алтей» на відведених їм без однієї сотки 43 га землі. Увесь чаплинський куток незабаром переконався, що Олександр Борисович — хазяїн. На жаль, за кілька років невиліковна хвороба зробила свою чорну справу. Тим часом настав 2014 рік, «рускій мір» захопив частину Донбасу, де в Пісках мешкала дочка фермера Катерина Захарова. Вона, втікши од війни в рідний край, осіла там назовсім. Невдовзі жінка очолила «Алтей».

Минуло не так багато часу, і її почали величати Катериною Олександрівною, гідною доч-кою батька-трударя. Та не знала вона, що на їхні з матір’ю надбання вже накинули оком… Отож повернемося до подій тієї ночі. Бійці «Фермерської самооборони», побачивши, як комбайн Катерини Захарової не пускають на власне поле, натомість намагаючись загнати техніку якогось кримінального авторитета «Славка» (котрий, як з’ясувалося згодом, примудрився викупити врожай), нагадали нападникам, що мають дозвіл обласної поліції силою відбивати рейдерський напад. Відповідь була несподіваною. Рекетири заявили, що вони… правоохоронці й прибули сюди за наказом!

Не називаючи прізвищ і посад, загарбники пояснили — операція здійснюється під керівництвом Синельниківської прокуратури, її Васильківського відділу, а також місцевої поліції. Вони, озброєні та хвацькі, явилися виконувати рішення райсуду, який за поданням слідчого Ігоря Савченка наклав арешт на врожай соняшнику. До Держреєстру досудових розслідувань нібито було внесено повідомлення за фактом самовільного захоплення і користування невідомими земельною ділянкою площею 42,9 га. Тож зараз стражі правопорядку, мовляв, діють в інтересах держави. Наступного дня ватажки «Фермерської самооборони» з потерпілими звернулися до прокурора Олександра Школярова, який запропонував їм... поки нічого гіршого не сталося, відмовитись від урожаю. Ось так!

Аграріям не тільки Дніпропетровщини, а й усієї України подібне свавілля знайоме до болю. Коли фермери першого покоління, яким земля виділялась у постійне користування, почали передавати господарства у спадок дітям, на заваді стало нечітко прописане законодавство. Батьківські ФГ нащадкам лишались, а право на подальше користування вгіддями — ні. Хоча таке трактування належить виключно прокурорам і поліцейським начальникам на місцях, але ж воно діє! Випадок з «Алтеєм» Олександра Мехедька і підпав під цю дивну логіку. Катерині наказали мерщій забрати надбану батьком техніку, знести зведені господарські споруди — словом, назавжди звільнити майже 43 га вгідь.

Чи можна вигадати щось більш несправедливе та химерне? Адже за чинним на той час законодавством держоргани і місцева влада відводили землі в постійне користування не особисто фермерам, а створеним ними господарствам. Себто не Мехедьку, а ФГ «Алтей». Але якщо воно продовжує існувати на чолі з дочкою засновника, то де ж йому господарювати, як не на наданій у його розпорядження ділянці? Натомість Катерину Захарову грізні стражі тишком-нишком оголосили невстановленою особою — і на цій підставі силоміць відібрали нею вирощене.

Це стало можливим ще й тому, що в країні виникло потворне явище — «рейдерство у погонах». Прокуратури і райвідділення поліції брали на приціл фермерські утворення, засновники яких померли, а далі, мов ті злодії з-за рогу, стежили, як хазяйнують їхні діти чи онуки. Щойно врожай достигав, крадії підсилали нахабних виконавців, які власною технікою збирали чуже збіжжя. Коли справа ФГ «Алтей» дійшла до апеляційної інстанції, суддя ніяк не могла второпати, на підставі чого соняшник вартістю один мільйон гривень визнано вирощеним невідомо ким. Яким чином ухитрився викупити збіжжя вищезгаданий «Славко»? Є і третя «загадка»: чому ніхто не забив на сполох, коли викрадений урожай цей суб’єкт реалізував в «інтересах держави» через ТОВ «Аукціон», у результаті чого до держбюджету надійшло тільки 100 тисяч гривень? А кому дісталася решта?

На всі ці запитання відповів адвокат потерпілих Євген Падашуля: йдеться про ретельно сплановану злочинну оборудку, здійснену за сприяння місцевого суду. Заступник прокурора Синельниківської райпрокуратури Роман Рябець разом із прокурором її Васильківського відділу Олександром Школяровим наклали арешт на «самовільно вирощене», а суд тримав його під арештом як речовий доказ аж до тих пір, поки соняшник скосив-таки отой «Славко». Але коли треба було внести ясність, чому збіжжя продано, васильківській Феміді заціпило. Це мало місце на першому етапі конфлікту. А на другому сталося відверте свавілля: Катерина Захарова разом із матір’ю та «Фермерською самообороною» області намагалася повернути «Алтею» права на постійне користування вгіддями «в порядку спадкування за законом». За першим разом той же Васильківський суд заяву залишив без розгляду. А за другим, аби вгамувати шукачок правди, відмовив у задоволенні їхніх позовних вимог. На яких підставах — невідомо.

Поки місцевий суд коїв відверте беззаконня, свою чорну справу робило і Головне управління Держгеокадастру області, яке на ту пору очолював Євген Нагорний. Земельну ділянку ФГ «Алтей» було незаконно розподілено та передано у приватну власність 21 невідомій особі — по 2 га кожній. Таким чином, усі учасники цього злочину з області, району та громади умили руки!

Тепер зрозуміло, з якою навіженою силою довелося мати справу Катерині Захаровій і її літній матері Любові Коссе? На їхньому місці припиняли боротьбу чимало фермерів. Проте ці дві жінки виявилися не з лякливих. За підтримки обласної «Фермерської самооборони» вони майже п’ять років уперто не припиняли своєї, як вони кажуть, війни. Дороговказом їм стала народна мудрість: і найменша правда кривду здолає.

Першим кроком до цього стало нещодавнє повідомлення старшого слідчого ДБР Станіслава Чернобаєва. В ньому йдеться про те, що триває кримінальне провадження стосовно протиправних дій службових осіб Васильківського відділу Синельниківської місцевої прокуратури. Після суду винні неодмінно зазнають належного покарання, а постраждале ФГ «Алтей» дістане матеріальну і моральну компенсацію за завдані збитки.

Обласна «Фермерська самооборона» та й усі колеги Любові Коссе і Катерини Захарової вважають, що жадану перемогу вже здобуто. Але нескорені жінки трохи іншої думки. Кажуть, це лише підтвердження віри у відновлення справедливості, а боротьби вони ще не завершили. Адже за правове свавілля мають відповісти і поліцейські, і судді, і працівники обласного Держгеокадастру, який мусить повернути у постійне користування фермерському господарству «Алтей», тобто спадкоємцям Олександра Мехедька, майже 43 гектари землі.

Стійкість цих жінок можна взяти за приклад усім ошуканим селянам. Хочете, аби ваше було зверху, — йдіть до кінця!