Архів
Вівторок,
21 лютого 2023 року

№ 8 (20000)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну

Пенсійна реформа: виклики та перспективи

Олена КОЩЕНКО.

Кабінет Міністрів України відновив роботу над пенсійною реформою. Позаяк, як висловився Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, «війна зробила ситуацію критичною з наповненням Пенсійного фонду». Отже, які новації заплановані та наскільки ефективними вони виявляться в нинішніх економічних умовах?

Солідарна бідність українців

ІЩЕ 2003 РОКУ було ухвалено закони «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення», які де-юре змінили модель системи пенсійного забезпечення в країні. Зокрема, вона офіційно набула статусу трирівневої. Першим рівнем було передбачено солідарний (державна пенсія, усталена ще з радянських часів), другим — обов’язковий накопичувальний (внески йдуть від роботодавця та від держави), третім — добровільний накопичувальний (самі українці за бажанням і на власний розсуд відкладають собі на старість кошти у недержавних пенсійних фондах).

Утім, де-факто в нас працюють тільки два рівні пенсійної системи. Всі пенсіонери отримують пенсії від ПФУ (солідарний рівень), і деякі українці, які ще працюють і в обов’язковому порядку сплачують єдиний страховий внесок, добровільно відкрили накопичувальні рахунки в недержавному пенсійному фонді (третій, добровільний, рівень). Останніх, за статистикою, лише 7% від усіх застрахованих громадян працездатного віку. Це, звичайно, крапля в морі.

Тим часом пенсійні виплати в державі здійснюються суто за солідарною системою — з внесків тих, хто трудиться. Цих грошей уже давно не вистачає, а сьогодні, коли мільйони співвітчизників через війну стали біженцями, — і поготів: семи мільйонам працюючих доводиться «утримувати» зі своїх зарплат 10,8 мільйона співвітчизників-пенсіонерів. І це співвідношення продовжує змінюватися на гірше.

Недарма в експертному середовищі з’явився такий вислів — «солідарна бідність українців». Унаслідок домінування нинішньої пенсійної системи виплати в межах від 2001 до 3000 грн одержують майже 40% українських пенсіонерів, ще 24% — менш ніж 4000 гривень. За нинішніх цін на такі кошти людина навряд чи може задовольнити навіть елементарні біологічні потреби, як-от їжу та ліки, не кажучи вже про оплату комунальних послуг, одяг, відпочинок тощо.

Заплановані новації

ПРОТЯГОМ тривалого часу в українському суспільстві лунають заяви представників влади та економістів про те, що єдиним виходом із кризового стану з виплатами пенсій є запровадження на додаток до існуючої солідарної ще й загальнообов’язкову накопичувальну пенсійну систему.

Наприкінці грудня 2019 року на розгляд Верховної Ради було внесено урядовий законопроєкт №2683 про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення, який передбачав утілення його в життя 2022-го. Повномасштабне вторгнення росії відстрочило цей процес, проте торік у листопаді, в самий розпал війни, розроблений Міністерством фінансів відповідний документ знову з’явивсь у порядку денному парламенту. Вочевидь, Кабмін рішуче налаштований розпочати впроваджувати накопичувальні пенсії.

Урядова модель реформи передбачає, що всі працевлаштовані українці матимуть персональні пенсійні накопичувальні рахунки. Вони наповнюватимуться регулярними відрахуваннями з трьох джерел: частину грошей платитиме за свого працівника роботодавець, таку ж частину на паритетних засадах — держава, а ще якусь суму — сам трудівник. Невелике уточнення: якщо перші два платники неодмінно мають вносити гроші, то останній — тільки за власним бажанням. Розмір запропонованого внеску протягом першого року реформи становитиме 2% від зарплати (1% роботодавець платить за працівника та 1% — з держбюджету). Впродовж другого року — 3% (1,5% + 1,5%), з третього року і надалі — 4% (2% + 2%). Участь у реформі зможуть брати люди, яким на момент її старту не виповнилося 55 років, а ФОПи та самозайняті особи — на добровільних засадах.

Ще одна особливість накопичувальної пенсії полягає в тому, що вона успадковується. Тобто кошти на накопичувальному рахунку пенсіонера після його смерті дістануться нащадкам.

А які гарантії для громадян?

ХАЙ і так, скаже вдумливий читач. Справді, солідарна пенсійна система, при якій ще пів століття тому в Україні на одного пенсіонера припадало 13 працюючих, а нині вже нема і співвідношення 1:1, давно не здатна розв’язати кризу платежів ПФУ. Однак які гарантії може дати держава громадянам, що їхні накопичені гривні з роками не лише не зникнуть, а ще й примножаться?

Адже ще свіжа у згадці криза 1990-х років, коли значна кількість населення втратила свої заощадження, і держава ніяк не захистила їхніх інтересів. Також у пам’яті банківська криза 2015-2016-х, коли мільйони співвітчизників розпрощались зі своїми грішми через девальвацію, інфляцію та банкрутство більш ніж сотні банків. Загалом за 26,5 року від моменту запровадження гривні вона знецінилась у понад 30 разів! І попереду, очевидно, в України не найкращі економічні часи.

Не виключена ймовірність, що той же державний накопичувальний фонд, а надто приватні пенсійні фонди можуть «луснути» внаслідок збитковості інвестицій. Або через банальне розкрадання коштів. Як наголошують фахівці, без ефективних судової системи, правоохоронних органів та регуляторів реформа, що передбачає управління сотнями мільярдів гривень, може стати ще однією корупційною історією.

Існує і ризик зміни пенсійного законодавства в результаті зміни соціальної політики в Україні. Де гарантії, що за якихось десять років держава не відмовиться від накопичувальної системи, а уряд під час чергової кризи не «позичить» гроші з рахунків українців для латання дірок у хронічно дефіцитних Пенсійному фонді чи держбюджеті? Подібних прикладів чимало навіть у світі. Зокрема, у наших східноєвропейських сусідів — у Польщі, Угорщині, Чехії в мирний час і за значно сприятливіших економічних умов запровадження накопичувального рівня провалилося. Їхні уряди вдалися до «націоналізації» (радше експропріації) грошей накопичувального рівня пенсійного забезпечення.

Проблема ще й у тому, що наразі в Україні нема інструментів для пенсійних інвестицій. Скажіть, будь ласка, в які акції вітчизняних підприємств сьогодні можна вкладати накопичувальні пенсійні внески українців, аби зиск від них хоча б на кілька відсотків перевищував нинішній рівень інфляції у 30%? Сьогодні знайти такі нереально.

Годі говорити про те, які зарплати треба мати, щоб внесками у розмірі 2% чи навіть 3% із них народ зміг би, як запевняють у Кабміні, «забезпечити собі гідну старість». За розрахунками експертів, у нинішніх економічних умовах, аби накопичити пристойні гроші, відкладати потрібно протягом не менш ніж трьох десятиліть, причому щомісяця від 10% доходу! Чи кожний працюючий дозволить собі нині таку розкіш, коли нерідко заробленого родині бракує навіть на найнеобхідніше і доводиться жити сьогоднішнім днем?

Можливо, колись, у кращі часи...

ФАХІВЦІ міжнародних фінансових організацій, як от МВФ і Світового банку, вказують, що для успішного впровадження накопичувальної пенсійної системи мають скластися відповідні сприятливі умови, а саме — стале економічне зростання та значне збільшення доходів населення. Хочеться вірити, що такі часи в нас настануть у незахмарній перспективі. Саме з прицілом на них, як наголошують в уряді, і має спрацювати законопроєкт №2683, який поки що очікує розгляду у парламенті.

Як зазначають у Міністерстві соціальної політики, безпосередній старт реформі дасть не тільки ухвалення відповідного закону, а й розробка необхідних нормативних актів, втілення технологічних рішень для гарантування контролю учасників накопичувальної системи, а також для ефективного захисту прав людей, які відраховуватимуть гроші задля накопичення. Зрештою, потрібен час для створення інститутів, що братимуть участь у впровадженні реформи, насамперед державного пенсійного накопичувального фонду. За оцінкою міністерства, на все це знадобиться не менше року. Припускають, що система може почати діяти не раніше 1 січня 2024-го або й 2025 року.

Але якщо реформа справді успішно запрацює, вона не зачепить людей, які вже будуть на той час пенсіонерами. Адже націлена вона на працюючих громадян, які десятиліттями мають накопичувати на «гідну старість». А для тих, хто вже вийшов на заслужений відпочинок, нічого не зміниться.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Мляво, але позитивно
Читати
Земля годує
Читати
Податкова амністія в дії
Читати
I очно, і дистанційно
Читати
Доступно більше електрики
Читати
Назад не повернуть
Читати
Iз добривами проблема
Читати
Війна зближує
Читати
Приватизація триває
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове