Пост здоров’я

Cторінку підготував
Микола ЮРЧИШИН.

• На прийомі у спеціаліста

Шлункові поліпи

Розмову вів

Микола ЮРЧИШИН.

Фото автора.

За статистикою, їх виявляють під час гастроскопії приблизно у 6,6 відсотка обстежених. Найчастіше ця патологія розвивається у 40-50 років, але трапляється вона й у дітей.

Докладніше про недугу в розмові із завідувачем першого хірургічного відділення Київської міської лікарні №15 заслуженим лікарем України, кандидатом медичних наук
В. Г. ЯЦЕНТЮКОМ.

— Віталію Григоровичу, шлункові поліпи однакові у всіх чи різняться за видами?

— Поліпи поділяють на аденоматозні, які вважаються «істинними» новоутвореннями, та гіперпластичні, зараховані до групи пухлиноподібних. Останні зустрічаються значно частіше. Зазвичай вони не мають якихось особливих ознак чи симптомів. Зрідка про наявність поліпів можуть свідчити біль у животі, хворобливі відчуття при натисненні на нього, кровотеча, нудота і блювота. Втім, здебільшого їх виявляють мимохіть, проводячи обстеження з приводу інших хвороб.

— Звідки беруться поліпи?

— Наразі немає загальновизнаної концепції походження поліпів у шлунку. Згідно з найпоширенішою теорією, основна причина їхнього виникнення — порушення регенеративних процесів слизової оболонки цього органа. Поліпи в ньому розвиваються зазвичай на тлі атрофічного гастриту з перебудовою залоз та епітелію, а також кишкової метаплазії (сталих змін). Гіперпластичні поліпи утворюються внаслідок невідповідності звичного клітинного оновлення, збільшення тривалості життя клітин, що спричиняє надмірну регенерацію поверхневого і ямкового епітелію. Причиною появи аденоматозних поліпів уважають реакцію організму на запальні процеси чи інші порушення в слизовій оболонці шлунка.

Для виявлення та визначення типології поліпів застосовують гастроскопію. Ця процедура дає змогу оглянути шлунок і взяти зразок тканини для біопсії — лабораторного дослідження.

— Як лікують цю патологію?

— Лікування поліпів залежить від їхніх типу та розмірів. Більшість із них не перетворюється на злоякісні, але деякі підвищують ризик розвитку раку шлунка. Такі поліпи видаляють хірургічним шляхом. Якщо пацієнт страждає від гастриту, спричиненого хелікобактерною інфекцією, попередньо лікують цю недугу. Методом хірургічного втручання та ендоскопічної поліпектомії підлягають видаленню й аденоматозні поліпи, розмір яких перевищує один сантиметр. Консервативна терапія практично неефективна.

Раніше найчастіше рекомендували хірургічний спосіб — резекцію шлунка. Нині хірургічне втручання показано тоді, коли ендоскопічна поліпектомія (видалення поліпа в межах слизової оболонки або з усіма шарами шлункової стінки) технічно нездійсненна. Ендоскопічна поліпектомія є простішою і безпечнішою, тож останніми роками вона стала основним методом лікування. Є три її види: механічне зрізання металевою петлею, електроексцизія (видалення поліпа тонким дротом, нагрітим струмом) та електрокоагуляція (припікання струмом). Перевагу має другий спосіб.

— Чи бувають рецидиви?

— Ріст нових поліпів після поліпектомії спостерігається у 12,7 відсотка випадків. Але нехай це нікого не лякає. Поліпи — виліковна патологія. Головне — дотримуватись неодмінного диспансерного нагляду після операції. Через 10-12 днів хворі проходять перший гастроскопічний контроль. Це дає змогу перевірити, чи повністю видалені поліпи. Цілковите загоєння слизової оболонки шлунка настає у період від 10 днів до двох місяців після операції. Контрольні огляди рекомендовано через три та шість місяців, а надалі — один чи два рази на рік. Спостереження потребують і пацієнти після резекції шлунка. Це убезпечить від імовірності розвитку рецидивів та онкоутворень.