Архів
Вівторок,
14 лютого 2023 року

№ 7 (19999)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарНаша пошта
  Версія для друку          На головну
  • Життя в глибинці

«Моторизована» листоноша

Віктор Зеленюк.

Вінницька область.

Фото автора.

За давньою звичкою теперішнє офісне приміщення Обухівського старостату, що у Могилів-Подільському районі на Вінниччині, люди в селі називають поштою. Щоправда, від колишнього поштового відділення тут практично нічого не лишилось, окрім кількох старих шаф, столів, двох стільців і єдиної листоноші в особі Тетяни Миколаївни Пастух.

АБИ поспілкуватися з нею «для газети», довелося наперед звертатись із відповідним проханням до авторитетного жителя Берлядки пенсіонера Бориса Петровича Шевцова, якому вдалося переконати жінку, що «правда про сільську пошту її роботі не зашкодить…». Уже згодом Тетяна Миколаївна не раз бідкалася — «ой, і цього не пишіть, і про те не згадуйте…»

Село, в якому проживає Тетяна Пастух, донедавна йменувалося Петрівкою. Років сім тому без згоди громади йому повернули давню назву — Берлядка. Місцеві жителі намагались якось протистояти натиску влади, але нічого у них не вийшло, тож змирилися… Та все ж у розмовах називають рідний населений пункт Петрівкою.

«Часом навіть кореспонденція приходить на Петрівку, то я за прізвищами вже знаю, що це наша Берлядка, — розповідає Тетяна Миколаївна. — Раніше у нас на відділенні було три листоноші, а тепер лишилась тільки я… Щоправда, у складі пересувної бригади із Шаргорода приїздить одна молоденька дівчина, яка за годину роботи повинна рознести газети по вулиці Привокзальній. Все решта — моя зона обслуговування у Берлядці й Обухові».

Під час розмови з Тетяною Миколаївною завважив графік роботи їхньої «пошти», що красується на вікні зсередини приміщення. Невідомо, на основі якого хронометражу його складали, але вразила пунктуальність авторів «шедевру»: щоденний похвилинний початок і закінчення робочого часу. Тиждень розбили на сім робочих годин, за які їй платять зарплату — трохи більше трьох тисяч гривень… Так от, у п’ятницю і вівторок вона має працювати по одній годині з дев’ятої до десятої, у четвер — з дев’ятої сорок дев’ять до одинадцятої сорок дев’ять, у суботу — з дев’ятої сорок три до дванадцятої сорок три… Точність, наче розклад руху поїздів!

Тетяна Миколаївна погоджується, що ці параметри впали просто з неба, бо, каже, хоч би як намагалась, а в такі часові рамки ніяк не вкластися. «За дві години нереально обійти два села, а кожна людина хоче у той самий день газету отримати чи пенсію, — розповідає жінка. — До того ж пенсіонерам треба по кілька разів перерахувати гроші, а старих у мене у двох селах понад сотня, і принаймні десять хвилин кожному приділити, а ще — припросити товар купити і встигнути за електроенергію плату взяти. От і виходить, що якби не мій мотоблок, то я б тут сьогодні не працювала. Трапляється, до п’ятнадцяти кілометрів намотую за світловий день…»

Десять років користується власним транспортним засобом у службових справах Тетяна Пастух. Один комплект коліс уже «з’їздила», зараз замовила нову гуму за чотири з половиною тисячі гривень. Підрахувала, що на місяць їй вистачає п’ять літрів солярки. Ще як ціни не вельми кусалися, то так-сяк, а нині на сімейний бюджет жінки утратно…

«Мені ніхто не дає грошей ні на ремонт мотоблока, ані на пальне чи запчастини — все купую своїм коштом, — знизує плечима листоноша. — Був випадок, коли сама міняла в дорозі пробите колесо мотоблока, і якби була з причепом, то не впоралася б. Дороги у нас загалом із твердим покриттям, але є місця, куди після негоди не варто й потикатися. Тоді залишаю техніку на твердій дорозі, сумки на плечі — і гайда пішки. З моїми ногами це нелегко, але мушу, бо ніхто за мене цього не зробить…»

Узимку Тетяна Миколаївна не їздить мотоблоком, а пересідає на службовий велосипед. Тоді для неї починаються нові випробування, але вони компенсуються щирими подяками від земляків, заради яких вона і працює.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Воєнний стан продовжено
Читати
Харчі б’ють по кишені
Читати
Блокують «зерновий коридор»
Читати
Тепер «повноцінний» очільник
Читати
У безпеці
Читати
Робимо свої боєприпаси
Читати
Без совісті й людяності
Читати
Початок покладено
Читати
Продають ще один порт
Читати
Приживаються на чужині
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове