Добрий господар

Диво-овоч — спаржа

АСПАРАГУС у нас відомий радше як декоративна рослина, яку використовують для декорування квіткових букетів під назвою холодок.

Любителі італійської, німецької або англійської кухні знають, що спаржа — надзвичайно корисний продукт. За унікальний склад її називають і їжею, і ліками. У спаржі є такі складники, яких нема більше в жодному іншому овочі.

Це весняний овоч, що з’являється одним із перших. Збір пагонів починається у квітні. У нас спаржа поки що вважається делікатесом, хоча сама по собі культура проста у вирощуванні.

Загалом нам відомий тільки один вид — аспарагус лікарський, з безліччю його різновидів, тобто сортів. Є спаржа біла, і є зелена. По суті, це одне й те ж. Просто біла спаржа вирощується без сонця, її присипають ґрунтом, аби пагони залишалися білими.

Завжди особливо цінувалася саме біла спаржа, хоча зелена має більш виражений смак і багата на хлорофіл, який постачає у нашу кров кисень.

Найцінніша ж властивість цього унікального продукту — у великій кількості вітаміну К. Він бере участь у процесі кровотворення і життєво необхідний людському організмові.

Є у складі спаржі вітаміни групи В, наявні там і вітаміни краси Е і А; нікотинова кислота, яка допомагає при хворобах печінки, цирозі й гепатиті, а ще знижує тиск, тому овоч рекомендований як постійний продукт у меню гіпертоніків.

Не зайве буде ввести спаржу до раціону і хворим на цукровий діабет. А завдяки великій кількості клітковини вона добре стимулює роботу органів травлення.

Також аспарагус містить знаменитий аспарагін. Завдяки йому хворі значно швидше одужують після інфаркту, позаяк він справляє стимулювальну дію на серцевий м’яз.

Тим, хто страждає через зайву вагу, теж стане у пригоді цей дуже низькокалорійний продукт. Спаржа перебуває в лідерах повсякденного раціону спортсменів, які не дозволяють собі ні краплі зайвого жиру.

Є, втім, два застереження.

 Після того як спаржа переварилася в шлунку, від тіла починає виходити не дуже приємний запах, який зникає через кілька годин. Річ у сполуках сірки, котрі розпадаються у процесі травлення.

Споживання спаржевих страв протипоказано хворим на виразку шлунка та дванадцятипалої кишки.

Спаржу можна виростити з насіння.

Воно проростає довго і не завше все. Посприяти кращому проростанню можна, замочивши насінний матеріал у теплій дощовій воді. Змочують ватні диски, насіння рівномірно розміщують на поверхні й накривають такими ж дисками. Поміщають у поліетиленовий пакет і кладуть в тепле місце. Накільчування насіння триває впродовж тижня.

Сіяти слід у середині березня. Ґрунт беруть садовий, без домішок. На дні ємності має бути дренаж і отвори для стоку зайвої води.

Накільчене насіння висівають завглибшки 2 см на відстані 5 см одне від одного. Після сівби землю поливають і накривають склом. Його знімають для провітрювання лише після появи сходів. Тендітні рослинки зволожують за допомоги пульверизатора.

У відкритий ґрунт розсаду висаджують через два з половиною місяці. Паростки мають вигляд тонких ниточок. Тому процедура копітка і потребує зосередженості.

Місце для подальшого вирощування слід підібрати з тим розрахунком, що рослина буде тут жити пару десятиліть чи й більше. Особливу увагу треба приділити ґрунту. Він має бути пухким і родючим.

Розсаду можна висаджувати в ямки або в траншею.

Рів копають завглибшки до 30 см, на дно укладають гній, змішаний навпіл із чорноземом. Рослини висаджують на відстані 50 см одна від одної.

На стадії росту особливих клопотів спаржа не вимагає. Звичайні прополювання, полив і розпушування ґрунту. Ці тендітні ниточки чудово зимують під снігом, а навесні знову відновлюють ріст.

Рослина дуже любить органіку. Тому кілька разів за літо посіви варто поливати настоєм гною. Можна поєднувати полив із підживленням настоєм трав.

Навесні, а краще восени необхідно засипати спаржу перегноєм. Це буде підживленням. Водночас пагони відбілюватимуться і набиратимуться більшої соковитості.

Перші три роки рослина вкорінюється, тож про зрізування пагонів не може бути й мови. Тільки через три роки навесні з’являються соковиті товстенькі паростки, які вживають у їжу.

Якщо ви вирішили посадити в себе таке диво, то вибирайте овочеві сорти, а не декоративні аспарагуси. А щоб забезпечити сім’ю делікатесом, потрібно мати на городі декілька кущів. Один гарний кущ із потужною кореневою системою дає 12-15 пагонів.