Архів
Вівторок,
31 січня 2023 року

№ 5 (19997)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Лютий Наша пошта
  Версія для друку          На головну
  • Запитання — відповідь

Спадкування за заповітом

Ліна ПАСЬКО.

«Мій тато прожив із жінкою 10 років, проте шлюб офіційно не укладали і в його квартирі вона не була зареєстрована. Перед смертю батько склав заповіт на мене. Чи матиме ця жінка право на квартиру?» — запитує Діана Р. із міста Кодима Одеської області.

СПАДКУВАННЯ здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно, право на спадкування за заповітом мають особи, визначені у ньому. У разі відсутності заповіту чи визнання його недійсним спадкоємці спадкують за законом, почергово.

Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. І в ньому заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. Крім того, він має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Але разом із тим заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У такому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Про зазначене вище йдеться у відповідних статтях Цивільного кодексу України.

Тож якщо батько заповів своє майно доньці (авторці листа), у цьому випадку — це квартира, то вона належатиме їй. Якщо ж певне майно залишилося неохоплене заповітом, то у цьому разі спадкування здійснюється за законом, тобто почергово. За законом до першої черги відносяться діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки. Але один із подружжя, який перебував у «цивільному» шлюбі, не може бути спадкоємцем першої черги. Саме до четвертої черги закон відносить осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. Але у статті 1259-й Кодексу передбачено зміну черговості двома шляхами: нотаріально посвідченим договором та у судовому порядку.

Згідно зі статтею 1220-ю Кодексу, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. І спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява подається особисто у встановлений усім відомий строк — шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Злочин чи маніпуляції?
Читати
Підтримка від партнерів
Читати
Запроваджено санкції
Читати
На курорти — зась
Читати
Квитки не подорожчають
Читати
Вчинок воїна
Читати
Відійшов у вічність
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове