Архів
Вівторок,
29 листопада 2022 року

№ 44 (19988)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  Версія для друку          На головну

Дружба міцна, як «Азовсталь»

Олег ГРИГОРЕНКО.

Собаки — давні помічники людини. Сьогодні вони допомагають українцям у боротьбі з російським агресором: беруть участь у розмінуванні, патрулюванні вулиць, обороні блокпостів, евакуації людей із гарячих точок. І ці тварини віддячують своїм господарям відданістю, часом просто дивовижною. Ось яку історію про собаку Джеккі розповіли на сайті UАnimals — всеукраїнського гуманістичного руху, який бореться за права тварин та працює у різних форматах, від зоозахисних рейдів до роботи у законодавчій площині.

ДЖЕККІ — чотирилапа службова вівчарка, напарниця військового Національної гвардії Владислава, яку він узяв на виховання ще маленьким цуценям. До війни вони чотири роки разом працювали у кінологічній службі Маріуполя. Це приазовське місто було оточене російськими військами ще в перші дні широкомасштабного вторгнення росії. Від самого початку війни Владислав разом зі своєю чотирилапою напарницею боронили металургійний комбінат «Азовсталь», у підземних укриттях якого водночас перебувала понад тисяча цивільних містян — переважно жінок із дітьми і людей похилого віку.

Три місяці поспіль російські окупанти скидали на підприємство надважкі авіабомби, задіювали важку артилерію і танки. А ще застосовували велику кількість піхоти для штурму українських позицій. Коли підрозділ нацгвардійця оточили, командир наказав своїм бійцям, якщо змога, по одному вибиратися з Маріуполя. Владислав був вимушений виїхати і залишити собаку на «Азовсталі». З великим ризиком для життя йому довелося прориватися з міста. «Я розібрав свою зброю і закопав її, перевдягнувся в цивільний одяг. Буквально на кожному блокпосту мене допитували, намагались посадити до «ями смертників», в якій окупанти убивали українців. Але мені таки пощастило дістатись Запоріжжя», — розповів воїн.

Щойно з’явився зв’язок із воїнами-побратимами, вцілілими оборонцями «Азовсталі», нац-гвардієць став розпитувати про долю своєї собаки. Товариші сказали: надії, що вона жива, немає. Бо у те місце, де вони перебували, влучила авіабомба — загинули майже всі собаки кінологічного підрозділу. Владислав із великим сумом сприйняв цю звістку і дуже переживав утрату чотирилапого вірного друга. Проте на самому денці душі у нього все ж жевріла надія, що Джеккі жива.

І вона, уявіть собі, таки вижила під час пекельного бомбардування, змогла вирватися і втекти. Ба більше, як потім з’ясувалося, собака попрямувала до хати свого господаря, розташованої на відстані півтора десятка кілометрів од заводу «Азовсталь». Так само йшла через блокпости, під обстрілами. А коли нарешті дісталась дому, то зайшла в хату і просто лягла на ліжко Владислава. І стала чекати господаря. Про це нацгвардійцю розповіла вже його мама, коли зателефонувала йому за кілька місяців із радісною новиною. Джеккі була дуже виснажена і зранена. І видно було по ній, як вона сумувала за своїм господарем, як виглядала його.

Чотири місяці волонтери намагалися вивезти Джеккі з тимчасово окупованого Маріуполя. Щойно це сталося, через півроку розлуки собаку передали її господарю. «Це була дуже щемна та зворушлива зустріч. Тварина відразу ж упізнала його. І, щойно Влад відкрив клітку, із радісним скавучанням кинулася в його обійми», — розповідають в UAnimals. «Як Джеккі вижила і дісталась додому через таку велику відстань, для мене залишається загадкою, адже ми з нею ніколи не пропрацьовували команду «дістатись додому», — каже воїн.

Нині Владислав і Джеккі знову разом. Тепер вони служать на Харківщині. Чотирилапа напарниця допомагає військовому розшукувати людей і боєприпаси. «Влад і Джеккі — дружба, міцніша за «Азовсталь», — такими словами завершується розповідь про цю зворушливу історію.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Головний кошторис підписано
Читати
Ціна нашої свободи
Читати
Реальні цифри страшні
Читати
Правда окупації
Читати
Визнання трагедії
Читати
Вічна пам’ять борцеві за державу
Читати
Невідомі долі
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове