|
Версія для друку На головну Дружба міцна, як «Азовсталь» Олег ГРИГОРЕНКО. Собаки
— давні помічники людини. Сьогодні вони допомагають українцям у боротьбі з
російським агресором: беруть участь у розмінуванні, патрулюванні вулиць, обороні
блокпостів, евакуації людей із гарячих точок. І ці тварини віддячують своїм
господарям відданістю, часом просто дивовижною. Ось яку історію про собаку
Джеккі розповіли на сайті UАnimals — всеукраїнського гуманістичного руху, який
бореться за права тварин та працює у різних форматах, від зоозахисних рейдів до
роботи у законодавчій площині. ДЖЕККІ —
чотирилапа службова вівчарка, напарниця військового Національної гвардії
Владислава, яку він узяв на виховання ще маленьким цуценям. До війни вони
чотири роки разом працювали у кінологічній службі Маріуполя. Це приазовське
місто було оточене російськими військами ще в перші дні широкомасштабного вторгнення
росії. Від самого початку війни Владислав разом зі своєю чотирилапою напарницею
боронили металургійний комбінат «Азовсталь», у підземних укриттях якого
водночас перебувала понад тисяча цивільних містян — переважно жінок із дітьми і
людей похилого віку. Три місяці
поспіль російські окупанти скидали на підприємство надважкі авіабомби,
задіювали важку артилерію і танки. А ще застосовували велику кількість піхоти
для штурму українських позицій. Коли підрозділ нацгвардійця оточили, командир
наказав своїм бійцям, якщо змога, по одному вибиратися з Маріуполя. Владислав
був вимушений виїхати і залишити собаку на «Азовсталі». З великим ризиком для
життя йому довелося прориватися з міста. «Я розібрав свою зброю і закопав її,
перевдягнувся в цивільний одяг. Буквально на кожному блокпосту мене допитували,
намагались посадити до «ями смертників», в якій окупанти убивали українців. Але
мені таки пощастило дістатись Запоріжжя», — розповів воїн. Щойно
з’явився зв’язок із воїнами-побратимами, вцілілими оборонцями «Азовсталі»,
нац-гвардієць став розпитувати про долю своєї собаки. Товариші сказали: надії,
що вона жива, немає. Бо у те місце, де вони перебували, влучила авіабомба —
загинули майже всі собаки кінологічного підрозділу. Владислав із великим сумом
сприйняв цю звістку і дуже переживав утрату чотирилапого вірного друга. Проте
на самому денці душі у нього все ж жевріла надія, що Джеккі жива. І вона,
уявіть собі, таки вижила під час пекельного бомбардування, змогла вирватися і
втекти. Ба більше, як потім з’ясувалося, собака попрямувала до хати свого
господаря, розташованої на відстані півтора десятка кілометрів од заводу
«Азовсталь». Так само йшла через блокпости, під обстрілами. А коли нарешті
дісталась дому, то зайшла в хату і просто лягла на ліжко Владислава. І стала
чекати господаря. Про це нацгвардійцю розповіла вже його мама, коли зателефонувала
йому за кілька місяців із радісною новиною. Джеккі була дуже виснажена і
зранена. І видно було по ній, як вона сумувала за своїм господарем, як
виглядала його. Чотири
місяці волонтери намагалися вивезти Джеккі з тимчасово окупованого Маріуполя.
Щойно це сталося, через півроку розлуки собаку передали її господарю. «Це була
дуже щемна та зворушлива зустріч. Тварина відразу ж упізнала його. І, щойно
Влад відкрив клітку, із радісним скавучанням кинулася в його обійми», —
розповідають в UAnimals. «Як Джеккі вижила і дісталась додому через таку велику
відстань, для мене залишається загадкою, адже ми з нею ніколи не
пропрацьовували команду «дістатись додому», — каже воїн. Нині
Владислав і Джеккі знову разом. Тепер вони служать на Харківщині. Чотирилапа
напарниця допомагає військовому розшукувати людей і боєприпаси. «Влад і Джеккі
— дружба, міцніша за «Азовсталь», — такими словами завершується розповідь про
цю зворушливу історію. Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Головний кошторис підписано ЧитатиГЛАВА держави В. Зеленський підписав
закон про держбюджет-2023. Основні параметри у підсумку такі: реальне зростання
ВВП закладене на рівні 4,6%, інфляція — приблизно 30%, курс валют — близько 42
грн за дол. Загальні видатки становитимуть 2,514 трлн грн, дефіцит — 1,279 трлн
грн (майже дорівнює доходам), який збираються покривати з допомогою міжнародних
партнерів. Середня зарплата прогнозується у сумі 18,5 тис. грн, «мінімалку»
встановлено в розмірі 6700 грн, прожитковий мінімум для працездатних осіб —
2684 грн.
Ціна нашої свободи Читати21 ЛИСТОПАДА Україна відзначила День
Гідності та Свободи, ушанувавши пам’ять героїв Небесної сотні та всіх
патріотів, які борються за те, аби держава залишалася вільною. Цього року він
особливо значущий. «Усі побачили, який у нас народ. Готові віддати останнє.
Готові стояти до останнього. Не втратили гідність, мужність, віри в себе. І
об’єднались, щоб не втратити волю. Не втратити незалежність. Не втратити
Україну», — заявив у зверненні В. Зеленський. Президент також висловив мрію
всього народу: пересилимо, переживемо і подолаємо всі труднощі та виклики! «Ціна
нашої свободи висока, пам’ятаймо про це!» — наголосив Головнокомандувач
Збройних сил України Валерій Залужний.
Реальні цифри страшні ЧитатиОФІС генпрокурора повідомив, що
внаслідок повномасштабного рашистського вторгнення зафіксовано загибель 8311
цивільних (дістали поранення понад 11 тисяч чоловік), у тому числі 437 дітей.
Це лише ті дані, які вдалося підтвердити офіційно (до окупованих територій
українська влада доступу не має), реальні цифри, на жаль, набагато вищі. Також
задокументовано понад 45 тисяч воєнних злочинів і більш ніж 19 тисяч злочинів
проти основ нацбезпеки. Обвинувальні акти до суду направлено стосовно 60 осіб,
12 чоловік уже засуджено.
Правда окупації ЧитатиВ ОФІСІ президента повідомили, що
захисники України визволили від російської окупації вже 1886 населених пунктів.
Під чужинським чоботом перебуває приблизно стільки ж. Кожне місто і село, де ступала
нога загарбника з півночі, зранене страшними трагедіями. На нещодавно
звільнених територіях багатостраждальної Херсонщини виявлено дев’ять катівень і
знайдено тіла 432 цивільних.
Визнання трагедії ЧитатиУ ЧЕТВЕРТУ суботу листопада українці
спогадують замучених радянським режимом предків — жертв голодоморів,
найжахливіший із яких був у 1932-1933 роках. Ставлення людей до національної
трагедії змінюється: згідно з даними соцопитування, 93% респондентів вважають
Голодомор-33 геноцидом українського народу, отже, число тих, що погоджуються з
таким визначенням, за останні десять років зросло у півтора разу.
Вічна пам’ять борцеві за державу ЧитатиУ НІЧ проти 22 листопада на 89-му році
життя помер Юрій Шухевич. Він був сином легендарного головнокомандувача
Української повстанської армії Романа Шухевича. Дитинство провів на засланні
разом із матір’ю, а потім — у дитбудинках, розлучений із сім’єю. Починаючи з
16-ліття загалом 28 років перебував у радянських тюрмах і таборах як
політв’язень, спершу засуджений за політичну діяльність свого батька. Червоний
режим позбавив Юрія Шухевича дитячих радостей, родини і зору, але загартував у
ньому волю до боротьби за вільну Україну: в часи СРСР він брав активну участь у
кампаніях дисидентів і став членом Української Гельсінської групи. Удостоєний
звання Героя України. Ініціатор і автор закону, згідно з яким членам
організацій, які вели збройну боротьбу за самостійність держави у ХХ столітті,
надається статус учасника бойових дій.177
Невідомі долі ЧитатиМІЖНАРОДНА комісія з питань зниклих безвісти
(створена після балканських воєн 1990-х років) стверджує, що під час
повномасштабної війни в Україні зникли безвісти понад 15 тисяч чоловік. При
цьому директор організації М. Холлідей наголосив, що це тільки «консервативна
цифра»: достеменно не відомо, скільки людей були насильно переміщені, незаконно
утримуються російською стороною, загинули та поховані в імпровізованих могилах.
Процес встановлення доль зниклих безвісти триватиме роками навіть після
припинення бойових дій. «Нині головне — вжити всіх необхідних заходів, щоб
забезпечити ідентифікацію якомога більшої кількості осіб. Переважна більшість
зниклих безвісти та загиблих є жертвами воєнних злочинів, тому винні мають бути
притягнуті до відповідальності», — наголосив М. Холлідей.
|