Добрий господар

Утеплення цегляного будинку

НЕЗВАЖАЮЧИ на нові технології в будівництві, цегла залишається найоптимальнішим будматеріалом для зведення стін будинку. Він, звичайно, не без недоліків, але в міцності з цеглою у змозі потягатися хіба що бетон, найголовнішою проблемою якого є теплопровідність. Аби будинок з цегли був теплим, його стіни повинні мати товщину 600 і більше міліметрів. Або ж потрібно робити додаткове утеплення, що набагато дешевше. Як і якими способами?

Утеплити готовий будинок можна як усередині приміщення, так і зовні. Найліпшим рішенням є зовнішня теплоізоляція, позаяк вона не тільки створює в оселі комфортну температуру, а й захищає стіни від промерзання.

Пояснюється це тим, що, утеплюючи будинок ізсередини, ви зміщуєте точку роси на внутрішню поверхню цегляної стіни. Виходить так, що в хаті ніби й тепло, а стіни все одно промерзають.

Але повернемося до питання, як утеплити цегляний будинок, і ознайомимося з існуючими технологіями.

Утеплення фасаду пінопластом. Це найпростіший і найдешевший варіант створення теплоізоляції. Суть процесу полягає в тому, що фасад обклеюється плитами пінопласту завтовшки від 50 і більше міліметрів, після чого армується і штукатуриться тонким шаром. Далі все залежить від ваших уподобань: на поверхню можна нанести декоративну штукатурку, просто пофарбувати у будь-який колір. Технологія чудова, економічно виправдана, але…. пінопласт паронепроникний — попутно з таким утепленням необхідно подбати про належну вентиляцію в будинку. До того ж матеріал горючий і швидко загорається. При горінні він виділяє безліч токсинів, тому в таких будинках пожежна безпека має стояти на першому плані.

Дещо кращою є аналогічна технологія утеплення вже побудованих будинків, але з використанням іншого утеплювача — щільної базальтової мінеральної вати, яку в народі ще називають кам’яною. Переваги її в тому, що, по-перше, мінеральна вата негорюча; по-друге, це дихаючий матеріал, який не створює ефекту термоса всередині приміщення. І, по-третє, він абсолютно нешкідливий і безпечний для людини, оскільки виготовляється з природних матеріалів без додавання хімії.

Ще одним досить простим і цікавим вирішенням питання утеплення зовнішніх стін цегляного будинку є так звана тепла штукатурка — звичайний цементно-піщаний розчин, в який з допомогою спеціальної присадки введені гранули полістиролу. Залишаються зазори між його кульками, крізь які стіни дихають. Мало того, полістирол упереміш із цементом створює негорюче покриття. Зверху такої теплоізоляції запросто, ні за що не переживаючи, можна розміщувати будь-які декорації, зокрема плитку з натурального каменю.

У принципі є й інші способи виконати утеплення цегляного будинку зовні, але саме вищеописані варіанти є найоптимальнішими і порівняно недорогими. Як показала практика, вони ефективні. Проте найефективнішою вважається інша технологія — це розміщення утеплювача всередині цегляної стіни. Саме про неї поговоримо далі.

Суть цієї технології полягає у створенні «листкового пирога», «коржі» якого є нічим іншим, як цеглою й утеплювачем. Внутрішній шар цього «пирога» являє собою несучу стіну, середній прошарок — утеплювач, а зовнішній шар — це декоративна кладка у пів цеглини, виконана зазвичай з клінкеру. Для несучої стіни може бути використаний будь-який тип цегли; точно так само будь-яким може бути і утеплювач.

Рідкий пінопласт. На думку багатьох будівельників, вельми прийнятний варіант для такої технології утеплення стін цегляного будинку. Це клейкий матеріал, який після тужавіння (полімеризації) склеює одну з одною несучу і облицювальну частини стіни. Як правило, для нього створюється простір завширшки 100 мм, але залежно від місцевих кліматичних умов ця відстань може змінюватися в більший або менший бік.

Пінополіуретан (монтажна піна). Принцип той же, що і викладений вище, різниця між двома технологіями полягає виключно в матеріалі та його якості. Це приблизно рівноцінні утеплювачі, які відрізняються один від одного хіба що вартістю: пінополіуретан обійдеться дорожче в кілька разів, і сенсу платити більше нема жодного.

Напилювана мінеральна вата. Єдиний плюс цього утеплювача за даної технології його використання полягає в тому, що стіни дихають. У всьому іншому, попри те, що будівельники досить часто пропонують його як оптимальне вирішення питання теплоізоляції, це аж ніяк не підходящий матеріал. Річ у кількох недоліках: по-перше, з часом він збивається вниз, що зводить нанівець увесь процес утеплення. Проблему розв’язують додатковим установленням сітки, але це збільшує вартість утеплення. По-друге, незважаючи на те що облицювання виконується клінкером, в утеплювач все одно проникає волога, і без пароізоляції тут не обійтися, що, знову-таки, збільшує бюджет утеплення.