Архів
Вівторок,
1 листопада 2022 року

№ 40 (19984)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Листопад
  Версія для друку          На головну
  • З літопису воєнних днів

Між світлом і темрявою

Ганна КЛІКОВКА.

Оцей будинок, вважають чиновники, не в аварійному стані.

Фото з відкритих джерел.

Війна яскраво вирізняє темні й світлі сторони буття людей посеред горя і втрат, випробовуючи їх на людяність. Ось уже тривалий час рашисти вдень і вночі безжалісно обстрілюють Запоріжжя. Із міста, яке на ранніх етапах війни стало гостинним прихистком для сотень тимчасово переміщених осіб, виїздять не лише перелякані переселенці, а й місцеві жителі. Влада міста констатує від’їзд тільки останнім часом понад 200 тисяч чоловік.

ОДНАЧЕ чимало містян не можуть або не хочуть полишати рідне Запоріжжя. Натомість у соцмережах дедалі більше тривожних повідомлень чи й відвертого розпачу, на кшталт такого: «У наш дім на вулиці Сталеварів влучила ракета. Дякувати Богу, ми зосталися живими. Минуло два тижні. За цей час ніхто з представників влади із нами на зв’язок не вийшов. Моя родина і сусіди, помешкання яких також постраждало, бігали по всіх можливих організаціях: поліція, рятувальники, обласна військова адміністрація, — і всюди залишали замовлення. Всі переводили стрілки один на одного, ніхто не взявся допомогти. Зараз важливо вивезти з квартири речі, але ми так і не знайшли того, хто б дозволив нам зайти у під’їзд. Про яку подальшу допомогу взагалі йдеться? Міській владі не до цього».

Ще одне звернення запоріжців проілюстроване моторошними світлинами зруйнованого будинку: тут ракета розвалила цілий під’їзд, пошкодивши й квартири сусідніх. І люди — не від добра, а в безнадії — пішли, як кажуть, із шапкою по колу. «Після ракетного обстрілу рф було зруйновано багатоповерховий будинок у центрі міста на вулиці Незалежної України, — пишуть мешканці. — Наразі будинок перевірила комісія, яка не визнала його аварійним. З міського бюджету грошей не виділяють. Пояснили, що ОСББ має за свій рахунок займатися ремонтом того, що вціліло. З настанням холодів та дощів стан будинку може погіршитись, якщо вже тепер не почати щось робити. Просимо всіх небайдужих допомогти зі збором коштів».

Природно, що цей допис одразу «обріс» коментарями, де обуренню містян немає меж. «Такі «інспектори» по всій Україні розчерком пера вирішують долі людей, які опинилися посеред холодів просто неба. Весь світ допомагає Україні, а місцеві «царки» обдирали і будуть обдирати простих людей. За що відбудовувати ці квартири, чи платня у людей, як у політиків і чиновників, — до самої стелі? Може, у складі комісії були сліпі інспектори?».

«Створили в містах України ОСББ, видали під них закони, а насправді просто спихнули людям будинки в жалюгідному стані, а тепер ще й війна їх добиває. А як латати оселі без заощаджень, де взяти захмарні суми? Застрахувати таке житло неможливо, бо воно вже зношене майже до непридатного стану. А владі байдуже. Один вихід — рити землянки».

«Тим закликам з екранів, що ми все відновимо, відбудуємо, я вже не вірю. Надто часто вони звучать, задля того, звісно, щоб додати людям оптимізму. Але реальна картина тієї відбудови мала б збадьорити вже сьогодні, хоча б на прикладі Запоріжжя. Її не бачу».

«Крається серце, коли бачиш, що немає в країні дієвої допомоги постраждалим. Гинуть цілі сім’ї, і містяни збирають кошти на поховання, як це було нещодавно, коли живою із чотирьох членів родини залишилася сама бабуся. А влада умиває руки».

Щоб усе ж не залишати читача в невеселих роздумах, хочеться навести приклад людяного ставлення до людини в біді. Серед постраждалих од ворожого ракетного удару по центру Запоріжжя опинилась викладач англійської мови однієї з гімназій Ольга Загорулько. Вона, на щастя, жива. Але її квартира непридатна для життя. Про це повідомив та оголосив збір допомоги в соцмережі колишній учень Ольги Юріївни Віталій Лисенко. Написав, що два вікна на п’ятому поверсі — це все, що залишилось від її квартири. А вже через день Віталій повідомив, що вдалось зібрати необхідну суму для довготривалої оренди квартири та оплати за комунальні послуги, а також придбання першочергових речей для вчительки. «Ми продовжуємо збирати кошти, адже відбудова її квартири потребуватиме точно набагато більше грошей, аніж учитель може заробити за все своє життя», — написав чоловік.

Цей позитивний факт надихнув і учнів педагога Алли Миколаївни Завгородньої з Осипенківського мікрорайону Запоріжжя. «Сталася біда у нашого класного керівника, — пишуть. — Після ракетного удару вона залишилась без житла, 14-річний син лежить у лікарні з осколковими пораненнями. Єдине, що запропонувала влада міста, – забити вікна. Давайте допоможемо, хто чим може, адже для Алли Миколаївни зараз важлива кожна копійка».

Люди відгукуються, не залишать у біді й цю сім’ю. Але змушує повертатися до цього допису ключова його фраза — «єдине, що запропонувала влада міста, — забити вікна». Чи ж потрібні ще коментарі?

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Допомога на розвиток і відновлення
Читати
Затримання гучне, та чи буде покарання?
Читати
Можливості величезні
Читати
Заощаджують, але недостатньо
Читати
Перевірка на ринку пального
Читати
А якщо паспорт прострочений?
Читати
Загрози ворожого впливу
Читати
Використали продуктивно
Читати
Полон і невідомість
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове