Листопад

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

Дикий тхір

Микола ТУРІЯКА,

зоолог.

ТХОРІВ, що мешкають в дикій природі, заведено називати лісовими. Це найбільший хижак із представників свого загону. Звірків можна зустріти в лісовій хащі чи на узліссях. Мешкають вони і в місцях біля води. Якщо зима видається холодною, тварина може сезонно селитися ближче до місць проживання людей.

Чорний лісовий тхір має короткі та сильні лапи, присадкуватий. На кожній лапі по п’ять пальців із довгими і гострими кігтями. У дикій природі він дуже рухливий, може проникати у вузькі нори. Одна четверта частина тіла припадає на хвіст. Він менш пухнастий, порівняно з іншими представниками загону куницевих. Вічка дрібні, райдужка коричнева. Забарвлення тварини може бути як світліше звичайного, так і значно темніше. Відмінною особливістю є маска на мордочці.

Чорний тхір не заходить далеко в ліс, а полюбляє узлісся і галявини, поля і місцевість з не дуже густою рослинністю. Як бачимо з назви, найчастіше звір мешкає в лісовій частині країни. Він обирає певну місцину і веде на ній здебільш осілий спосіб життя. Віддає перевагу природним укриттям.

Тхори живуть у нірках. Найчастіше виривають їх самостійно. Якщо з якихось причин зробити це не вдається, займають «оселі» зайця чи лисиці.

Тваринка ретельно готується до підготовки «спальні». У її нірках можна знайти листя та траву. Більшу частину дня, якщо раціон тхора багатий на м’ясо і їжі достатньо, звір спить. Якщо корму мало, тоді подорожує в пошуках їжі на далекі відстані. Це тварини-одинаки, у зграях їх можна зустріти тільки в шлюбний період.

Харчуються тхори дрібними гризунами. Це полівки, хом’яки, щури, піщанки, ондатри, миші, ховрахи, земляні білки, кроти, водяні щури, кролі, зайці. Лісовий тхір не проти посмакувати ящірками, земноводними.

До раціону тварини також входять дрібні пташки, пташині яйця та пташенята. Лісовий тхір вишукує кладки яєць птахів, які гніздяться на землі. Він залюбки їсть черв’яків і будь-яких комах.

Мінімальну частину в раціоні звірка становлять плоди дерев та кущів. Поживні речовини, які є в них, він отримує, поїдаючи дрібних травоїдних тварин. А його шлунок не здатний перетравити харчові волокна рослин.

Виходить на полювання тхір тільки нічної пори. Втім, якщо потерпає від сильного голоду, то змушений полювати і вдень. Коли ж не вдається знайти потрібний прожиток, може харчуватися падаллю.

У звірка багато природних ворогів. До їх числа належать вовки і лисиці. У зимовий період останні харчуються не тільки дрібними мишами і кроликами, а й тхорами, адже їжі мало.

Активно полюють на нього нічні сови й пугачі, орли, беркути, дикі кішки та великі змії.

Завдає шкоди звірку і людина. Урбанізація призводить до того, що руйнується місце його проживання.

Найчастіше люди недолюблюють чорного тхора за те, що він влаштовує набіги на домашнє господарство. Якщо в дикій природі природного корму недостатньо, може красти домашню птицю та кролів. При наближенні загрози звірятко використовує захисну реакцію. Захищаючись, виприскує сильно смердючу рідину із секрету анальних залоз. Людина від цього різкого запаху може навіть знепритомніти!

У дикій природі тхір живе від двох до п’яти років, залежно від доступності та кількості корму.

Чорне хутро з білою підпалиною цієї тварини досить красиве і цінне. Але через малу чисельність звірків видобування хутра не провадиться. Одомашнений — спеціально виведений вид тхора — це фретка. Найчастіше це гібридизація лісового і степового. Серед декоративних особин можливі випадки появи альбіносів — білих тхорів.