Архів
Вівторок,
27 вересня 2022 року

№ 35 (19979)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Наша поштаПост здоров’я
  Версія для друку          На головну

«Кікімори» не кусаються

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

Ірина Жуган разом із донькою Варварою плетуть «кікімори».

У приміщенні Виноградівської ветеранської організації людно. Особливо у вівторок, четвер і суботу. Саме у ці дні волонтерка Ірина Жуган допомагає пенсіонерам, інвалідам, тимчасово переміщеним особам та іншим зареєструватися в «Дії» для одержання грошової допомоги. Робить це на волонтерських засадах.

ІРИНА Жуган приїхала разом із мамою Людмилою Андріївною і донечкою Варварою до Виноградова з Лисичанська Луганської області, після того як до їхнього рідного міста увірвалася війна. Вона працює дистанційно, встигаючи ще й волонтерити. Допомігши із оформленням заяв на виплати, Ірина долучається до волонтерської групи «Кікімора. Виноградів», яка плете маскувальні костюми і накидки для воїнів. Згуртувала небайдужих для виготовлення цього вкрай необхідного на фронті спорядження виноградівка Діана Михайленко. Вона працює у ТОВ «Харчові технології Закарпаття», але добре знає секрети виготовлення маскувальних строїв. Першу «кікімору» пані Діана сплела 2014-го для сина, який брав участь у АТО. Вчилася цій копіткій справі, шукаючи порад в Інтернеті, переглядаючи відеоуроки. Потім узялася за наступні маскувальні строї — для синових фронтових друзів.

Потреба у десятках «кікімор» виникла з початком широкомасштабної агресії: виноградівський волонтер Михайло Роман у перші ж дні попросив 20 маскувальних костюмів. Пані Діана знала, до кого звернутися по допомогу, — на той час у місті вже сформувався сталий осередок допомоги військовим, який не припиняв своєї роботи з 2014 року.

Приміщення для виготовлення маскувальних костюмів запропонувала Мальвіна Савинець — журналістка, секретар ветеранської організації. У залі останньої й взялися до роботи. Вона трудомістка й забирає багато часу: 10 жінок виготовляють один костюм майже тиждень. Для кожної партії маскувального одягу солдати, що їх замовляють, описують кольорову гаму ландшафту, де воюють, щоб жінки використали в роботі матеріали відповідного відтінку. Тож швидкість виготовлення «кікімори» залежить ще й від наявності тканин потрібних кольорів. До того ж усі волонтерки працюють, тож плетуть у вільний від роботи час.

Жінки розподілили між собою обов’язки. Одні розплітають старі светри, інші розтинають на смужки тканини, треті наплітають клаптики матерії, а завершує всю роботу пані Діана.

— Наші маскувальні костюми рятують життя на фронті, — каже жінка. — Ми могли б виготовляти їх більше, тож постійно запрошуємо містян до співпраці. Треба підтримати наших воїнів у цей важкий і відповідальний час!

Так, не можна чекати на Перемогу склавши руки. А «кікімори» не кусаються...

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Герої вже вдома!
Читати
Акциз на пальне відновлено
Читати
Електрики наразі вистачає
Читати
Свій завод боєприпасів
Читати
Стоять осторонь
Читати
Як здобути додаткову професію
Читати
Нові політв’язні путінського режиму
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове