Архів
Вівторок,
13 вересня 2022 року

№ 33 (19977)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарНаша пошта
  Версія для друку          На головну

Пахне хлібом та рідним домом

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

На фото: Віталій Коваль та Олександр Бордіян.

Для мене, як, мабуть, і для більшості українців, запах свіжоспеченого хліба та рідного дому зливаються в один. Так пахне найкраща у світі наша земля.

ОЛЕКСАНДР Бордіян із пристоличної Бучі приїхав до Рівного наприкінці березня. Майже дивом він, дружина та три його доньки вирвалися з окупації. У центрі міста випадково зустрілись із начальником обласної військової адміністрації Віталієм Ковалем. Дізнавшись, що Бордіяни не мають де прихилити голови, допоміг сім’ї з житлом. Роботу ж Олександр знайшов майже відразу.

«Сім років тому в Бучі я змінив IT-сферу на пекарську справу. Відчував у ній якусь особливу магію, що сягає глибини століть і поєднує нас із пращурами, — зізнається пан Олександр. — У Рівному побачив оголошення, що в кафе-пекарню потрібні пекарі. Зателефонував, пройшов співбесіду — і почав працювати. Печу хліб та булочки, дістаю задоволення від роботи і дарую радість людям».

Він урізноманітнив асортимент пекарні — зокрема, опробуваними в Бучі оригінальними гречаним та солодовим хлібом. Новинки розкуповують так, що охолонути не встигають!

Нещодавно Олександр мав приємну несподіванку: до пекарні завітав Віталій Коваль. І не сам, а з відомим польським пекарем-волонтером Яцеком Полєвським. Олександр одразу впізнав останнього: це він у перші дні окупації привіз до Бучі пів тонни борошна, з якого випікав хліб і безкоштовно роздавав людям. Саме цей польський пекар, разом з іншими волонтерами (лікарка, рятувальник, військовий), зображений на муралі авторства Костянтина Качановського «Сміливий народ сміливої країни», що з’явився на початку травня на одному з торговельних центрів у Рівному.

Український і польський пекарі разом із головою ОВА почаклували над хлібом дружби, який дав старт гарному задумові — створити на Рівненщині мережу мініпекарень, де випікатимуть насамперед недорогі соціальні сорти хліба. Цю ідею привіз пан Яцек, а його польські партнери готові надати для проєкту відповідний супровід.

Олександр каже, що разом із сім’єю й надалі житиме та працюватиме в Рівному, яке дуже припало їм до душі. Й залюбки візьметься за реалізацію гарної ідеї. Справді, якщо мініпекарні з’являться навіть у віддалених селах, люди будуть із хлібом. І не залежатимуть ані від пори року, ані від логістики — дорогого пального чи, приміром, розбитих доріг.

У двох територіальних громадах — Старосільській та Бугринській — подібні підприємства встигли відкрити до війни. Тож тут забезпечені хлібом власного виробництва і бюджетні заклади (школи, садочки, лікарні), й жителі. Пекарі ж урізноманітнюють асортимент на прохання земляків, які радо діляться з ними, скажімо, призабутими бабусиними рецептами.

 «Маємо мислити глобально, а діяти локально, — певен Віталій Коваль. — Мова про можливість відкриття сімейних пекарень, які будуть осередком переробки нашого борошна на хліб та інші смачні хлібопродукти. Це нові робочі місця і підтримка економіки краю. Тож активно напрацьовуємо дорожню карту таких пекарень».

У народі кажуть: «Буде хліб — буде й пісня». У нашій ситуації можна перефразувати: «Буде хліб — буде й перемога!»

Бо зерновий клин Рівненщини радує добірним урожаєм. Від Петра й Павла вже жнивуємо. Причому і за себе, й за ті області, де окупанти випалюють лани зі збіжжям та захоплюють елеватори. Як же болить, розривається душа, коли бачиш ці кадри! Як же хочеться помститися їм!

 Звісно, поліська нива не конкурент полтавським чи черкаським чорноземам. Але нинішнього року аграрії засіяли найбільшу площу за роки незалежності — 622 тисячі гектарів. Третина з них — під ранніми зерновими. Тож зберуть напевно не менше, ніж торік, коли подолали позначку в мільйон тонн зерна.

 У полях працює понад три тисячі комбайнів, а загальна потужність наших складів та зерносховищ — близько півтора мільйона тонн збіжжя. Це цілком забезпечує потребу в зберіганні врожаю ранніх зернових.

 До речі, борошномельна галузь — одна з тих, яка наростила обсяги у воєнних реаліях. А виробництво макаронів на Рівненщині подвоїлося.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Енергетичний терор нас не зламає
Читати
Перейшли «екватор» жнив
Читати
ВВП продовжує падати
Читати
Мінімалку не підвищуватимуть
Читати
Готуються до зими
Читати
Трубопровід з... олією
Читати
Збитки непоправні
Читати
Скористалися позиками
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове