Добрий господар

Хворіє персик

— ПЕРСИК має три основні вороги, збудниками яких є гриби: моніліоз (сіра плодова гнилизна), кучерявість листя і борошниста роса.

Збудник моніліозу — гриб Monilia cinerea Bon. Крім персиків, до захворювання схильні й інші кісточкові дерева — абрикоси та вишні. Гриб зимує в уражених гілочках та висушених плодах. У пору цвітіння персика спори гриба потрапляють у зав’язь і квітконіжку, чим спричиняють засихання пагонів; у період плодоношення — у плоди, викликаючи їх гниття просто на гілках. Для профілактики і захисту від цього захворювання потрібно вдаватися до таких заходів:

— триразового обрізання дерев, уражених хворобою, — рано навесні, через тиждень після цвітіння та восени. Обрізання проводять нижче місця ушкодження, видаляючи частину гілки з парою здорових бруньок. Уражені та засохлі гілки необхідно спалити;

— видалення засохлих і гниючих плодів із дерев, опалого листя, з наступним спалюванням.

Кучерявість листя також спричиняється грибом, але вже іншого походження. Захворювання дається взнаки у сиру та прохолодну погоду. Найчастіше спори гриба уражують молоде листя та пагони. Хворе листя скручується, потовщується і з часом опадає. Щоб захистити персик від напасті, його потрібно обприскувати 1-процентною бордоською сумішшю двічі на рік: восени, після опадання листя, і навесні, до розпукування бруньок.

При цьому також рекомендують застосовувати препарат Хорус. Обробляти розчином у пропорції 2 г на 5 л води навесні.

Вибираючи саджанці, рекомендується купувати сорти, стійкі до кучерявості, аби потім мати менше проблем.

Борошниста роса. Являє собою білий повстяний наліт на листі, плодах та пагонах. Боротися з цим захворюванням слід так само, як і з моніліозом: видаляти пошкоджені плоди, пагони, опале листя і спалювати.

Камедетечі, або гомоз, кісточкових — неінфекційне захворювання. Зустрічається повсюдно, особливо поширене на півдні. Проявляється рясним виділенням камеді (густа жовтуватого кольору клейка рідина) з тріщин на корі штамба, стовбура, зі скелетних гілок або плодів, яка застигає у вигляді склоподібних утворень різної форми. Виділення камеді є реакцією тканин на вплив різноманітних несприятливих факторів: порушення живлення, зависока або надто низька вологість, низькі температури повітря, несумісність щепи з підщепою.

Фактором виникнення гомозу є механічні пошкодження, а також дія токсинів, що виділяються грибами-паразитами, бактеріями, вірусами. Причиною цього захворювання можуть бути інфекційні хвороби (моніліоз, клястероспоріоз, бактеріальний опік або рак кісточкових). Гомоз у кісточкових культур нерідко спостерігається на кислих і перезволожених ґрунтах, а також після внесення добрив у надлишкових дозах у районах із підвищеною вологістю повітря.

Патологічний процес протікає в молодих пагонах, у яких клітини камбію припиняють відкладати нові елементи кори назовні, а деревини — всередині. При цьому утворюються нові, особливо великі, недиференційовані клітини з потовщеною оболонкою, наповнені скупченням крохмалю. Міжклітинна речовина товщає і, начебто ослизнюючись, розпливається. Оболонка клітин лущиться і розчиняється, потім розчиняється і крохмаль, що міститься в них. Арабіноза, галактоза та інші речовини, які утворилися при цьому, є продуктом розпаду клітинних оболонок. Вони витікають на поверхню кори у вигляді солодкуватої спершу клейкуватої, а потім застигаючої маси — камеді. Камедетеча є причиною відмирання окремих гілок і особливо молодих пагонів. При сильному зараженні молоді дерева гинуть.

Заходи боротьби. Запобігання механічних пошкоджень стовбурів та гілок, захист від сонячних опіків, морозобійних тріщин, своєчасне та правильне обрізання дерев з неодмінним замазуванням зрізів садовим варом або олійною фарбою, приготованою на натуральній оліфі, захист садка від шкідників і хвороб. Помірне внесення азотних добрив, садіння кісточкових на добре провітрюваних місцях. Із появою камеді рани зачищають із захопленням навколо них 4-5 мм здорової тканини, дезінфікують 1-процент­ним розчином мідного купоросу і замазують садовим варом. Слід проводити вапнування кислих ґрунтів, на яких з’являються гомозні дерева; наприкінці літа у пристовбурних кругах — розкидати вапно в розрахунку: на важких ґрунтах 2-2,5 кг, на легких — 1-1,5 кг/сотка.