• Від Уругваю-1930 до Катару-2022

Сльози замість тріумфу

Микола МОТОРНИЙ.

Четвертий чемпіонат світу серед чоловічих збірних команд із футболу, відбувався з 24 червня по 16 липня 1950 року на полях Бразилії. Це була перша світова футбольна першість за 12 років, оскільки турніри 1942-го і 1946 років були скасовані через Другу світову війну.

ПРОВЕДЕННЯ четвертого чемпіонату світу залишалося під питанням, доки заявку на конгресі ФІФА 1946 року не подала Бразилія. Її кандидатура якнайкраще відповідала політиці чергування континентів — господарів турніру, адже два попередні чемпіонати світу приймали європейські країни.

Війна, хоч і відгриміла шість років тому, все ж внесла свої корективи. Зокрема, ФІФА заборонила брати участь у турнірі збірним Німеччини та Японії. Щоправда, їхні союзники у війні — Італія та Австрія — уникнули заборони. Крім того, італійців допустили одразу до фінальної частини — як чинних чемпіонів світу. Посилаючись на важке фінансове становище, одразу відмовилися проходити кваліфікацію до ЧС-1950 Чехословаччина, СРСР, Угорщина, Польща, Румунія, Болгарія, Греція, Албанія, Ісландія і Китай. Уже під час кваліфікаційного турніру не захотіли змагатися за путівку до Бразилії футболісти Австрії, Бельгії, Аргентини, Еквадору, Перу та низки азіатських країн. Незабаром після жеребкування фінальної частини про свою відмову повідомили Туреччина, Шотландія та Індія. ФІФА намагалася виправити ситуацію, запросивши Португалію і Францію, але ті також сказали «ні». Таким чином, у Бразилії виступали лише 13 команд — найменше за всю історію чемпіонатів світу. Зате вперше на мундіаль приїхала збірна Англії, яка раніше взагалі не визнавала ФІФА.

Головною ареною ЧС-1950 став новий стадіон «Маракана» в Ріо-де-Жанейро. На той час він був найбільшим у світі і вміщав, за різними даними, від 190 до 200 тисяч. «Маракану» будували спеціально до турніру авральними темпами, але завершити всі роботи не встигли — оздоблення не було майже на третині стадіону.

Регламент ЧС-1950 мав досить дивний, його застосували в Бразилії вперше і востаннє. Під час жеребкування 16 команд розбили на чотири групи, переможці яких складали підсумковий квартет, що у турнірі за коловою системою і мав визначити чемпіона. Тобто традиційного фінального матчу за титул не було. На щастя, перебіг чемпіонату був такий, що вирішальний поєдинок таки відбувся.

У групових турнірах сталося кілька сенсацій. Так, досить посередня збірна Швеції «вибила» чемпіона світу Італію, перемігши із рахунком 3:2. А майже повністю аматорська команда США здолала гонорову Англію — 1:0. Британські профі були так впевнені в успіху, що виставили практично другий склад. Однак поплатилися за це: пропустили гол наприкінці першого тайму, а в другому не реалізували жодного з багатьох вигідних моментів. Коли до Британських островів долетів рахунок матчу, там не повірили в його правдивість. В одній із газет подумали, що текст у телеграмі «Англія — США — 0:1» містить помилку й там загубилася одна цифра. Тому написали в своєму екстреному випуску «Англія розгромила США — 10:1!». Коли ж програш підтвердився, розчаруванню жителів туманного Альбіона не було меж.

Остаточно «добила» британців Іспанія, яка перемогла родоначальників футболу з тим же рахунком — 1:0. Американці ж, хоч і програли два наступні матчі й вилетіли з чемпіонату, додому повернулися, як справжні герої. Ту легендарну перемогу в США згадують і понині.

До фінального турніру пробилися Бразилія, Уругвай, Іспанія та Швеція. Явними фаворитами вважалися господарі турніру — і за зірковим складом, і за грою їм не було рівних. Що, власне, вони й продемонстрували у перших двох поєдинках — 7:1 зі Швецією і 6:1 з Іспанією. Для перемоги бразильцям достатньо було зіграти внічию з Уругваєм. Але мільйони фанатів команди і не заїкалися про мирову — тільки перемога! Красива і гольова! Було виготовлено майже мільйон футболок, присвячених тріумфу Бразилії на ЧС-1950, заплановано святкування з піротехнікою і шампанським…

Офіційно на цей матч продали 173 850 квитків. Але, за неофіційними даними, на трибуни втовпилося майже 200 тисяч симпатиків бразильської команди. Майже тисяча фанатів без квитків прорвалася крізь кордон поліції. У тисняві 264 вболівальники отримали серйозні травми і потрапили до лікарні.

Бразильські футболісти хотіли завершити турнір ефектною перемогою. Від початку матчу вони мали кілька нагод забити гол, але тільки на початку другого тайму нарешті відзначився Фріаса. Але на 66-й хвилині уругваєць Скьяффіно зрівняв рахунок, а на 79-й хвилині Гіджа скористався грубими помилками бразильських оборонців і воротаря (на фото). У заключні хвилини рахунок уже не змінився. Уругвай — чемпіон світу 1950 року!

Фінальний свисток прозвучав на «Маракані» у гробовій тиші, тисячі людей не приховували своїх сліз. «Тільки три людини могли змусити мовчати «Маракану» — Френк Сінатра, папа Іван Павло ІІ і я», — сказав автор вирішального гола Аленде Гіджа.

Для уругвайців цей титул став другим після перемоги на першому ЧС-1930: вони наздогнали збірну Італії, переможця другого і третього чемпіонатів світу. В Уругваї 16 липня стало святковим днем, і там щороку відзначають історичну перемогу своєї футбольної команди. Найкращим бомбардиром ЧС-1950 став Адемір (Бразилія) — 8 голів. Половину з них центрфорвард клубу «Васко да Гама» забив у ворота Швеції протягом 40 хвилин (з 17-ї по 58-му).

З цього розіграшу чемпіонату світу трофей, який отримував його переможець, став називатися Трофеєм Жуля Ріме на честь 25-річного ювілею президентства у ФІФА француза Жуля Ріме.