Архів
Вівторок,
9 серпня 2022 року

№ 28 (19972)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  Версія для друку          На головну
  • Життя в окупації

Iспит на гідність

Ганна Кліковка.

Запорізька область.

Запоріжжя живе розмірено-тривожним прифронтовим життям, адже поруч пекуче дихає війна. Місто постійно приймає співвітчизників, які прибувають з окупованих територій та зони бойових дій — щодоби понад тисяча осіб, серед них 300-400 дітей. Усіх треба забезпечити харчами, одягом, ліками, засобами гігієни, надати медичну та психологічну допомогу. Така місія прифронтової зони. Запоріжжя від початку війни прихистило понад 180 тисяч евакуйованих українців.

ТИМ ЧАСОМ добрих 60 відсотків території області залишаються в окупації. Кому вдалося вирватися з її тенет, із жахом згадують перебування в рідній домівці під автоматним прицілом, на землі, сплюндрованій ворогом. На жаль, залишити окуповані міста і села можуть аж ніяк не всі мешканці. Ось хроніка сьогодення там, де править бал рашистська нечисть.

Окупанти продовжують викрадати людей. Наразі відомо про 415 таких випадків, понад 170 осіб перебувають у заручниках. Такі дані оприлюднив очільник обласної військової адміністрації Олександр Старух. Посадовець уточнив, що викраденою вважається особа, яка перебуває в полоні понад три доби. Тих, кого рашисти забирають на день-два з метою отримати викуп, значно більше.

На окупованих територіях загарбники видали «наказ» про початок створення виборчкомів для проведення псевдореферендуму «про входження до складу рф». Гауляйтери обходять домівки, розпитують про родичів, змушують роздягатись — шукають татуювання, тероризують місцеве населення, особливо тих, чиї родичі є військовослужбовцями. А ще, за словами міського голови Мелітополя Івана Федорова, за проукраїнську позицію людям, у найкращих більшовицьких традиціях, погрожують депортацією.

Окупантам допомагають колабораціоністи: рашистські прихвосні поспішають насолодитися тимчасовою владою, «спускають» землякам, мов півні із сідала, розпорядження своїх господарів, запопадливо складають для ворогів списки патріотів, військових та їхніх родин. Пізніше, коли настане час торжества Перемоги над агресором, українці неодмінно знайдуть і покарають кожного.

Ось тільки один із численних фактів. Коло Мелітополя орки мало не до смерті побили стареньку жінку. Як повідомляє інтернет-ресурс «Мелітополь в курсі», на сина постраждалої, колишнього військового, написала донос місцева жителька. «Ціна питання — 10 тисяч рублів. Із чоловіком усе добре — він у безпеці. А ось його матір побили дуже жорстоко, били навіть зброєю по обличчю…» — йдеться у повідомленні. Гірка іронія: місцеві жителі розповідають, що постраждала жінка свого часу прихистила на зиму «добродійку», яка через кілька років здала її рашистам за гроші…

Нестерпні реалії змушують людей полишати рідний, але нині окупований край. Тих же, хто наважується вибратися, скажімо, з Мелітополя, чекають нові випробування. Типова картина: у Василівці в колоні на виїзд із тимчасово окупованих територій стоїть понад 1200 автівок. Більшість людей ночує на узбіччі п’ять діб. У літню спеку, без прихистку від сонця та нормальної їжі, без доступу до меддопомоги. У таких страшних умовах лише впродовж двох днів померло четверо осіб. На прохання відкрити «зелений коридор» загарбники цинічно відповідають, що охочих виїхати з міста нема.

Ще один нагальний клопіт в окупантів — украсти врожай, вирощений селянами в надскладних умовах. Міністерство сільського господарства рф переправляє на окуповану частину області спецтехніку для цього. Крім того, окупанти створили «державну зернову компанію», оформивши на її баланс 20 украдених елеваторів, справжні власники яких не погодились співпрацювати з «новою владою». Варто нагадати, що російські варвари продовжують оскаженіло нищити врожай на тих територіях області, які їм не вдалося окупувати. Горять гектари золотого українського хліба — лють до загарбників закипає і множиться з дня на день.

Майбутня Перемога складається не тільки з кількості знищеного людського рашистського ресурсу. Це й вияви повсюдного опору з боку населення. Так, у тимчасово контрольованому загарбниками Мелітополі медики відмовились одержувати зарплату в російських рублях. «Ситуація катастрофічна, більша частина лікарів виїхала ще в перші місяці війни. Частина залишилась і продовжує рятувати людей. Ми маємо змогу «закрити» лише екстрену допомогу, і то не повністю. Розуміємо, під яким тиском перебувають наші лікарі, але вони відмовляються від отримання російських рублів, які їм намагаються нав’язати окупанти. Цілими відділеннями лікарі працюють, але не беруть ворожої милостині», — констатував міський голова Іван Федоров.

Жити в окупації не дай Боже нікому. Це дуже важке випробування. Залишитися людиною у складних непередбачуваних обставинах, не зганьбити свого доброго імені, честі роду — такий іспит щогодини складають українці, які в них опинилися. Більшість тримається гідно, тож разом наближаємо Перемогу.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
«I на оновленій землі...»
Читати
Прощання з Героєм України
Читати
Нова державна відзнака — «За оборону України»
Читати
Жнива йдуть за графіком
Читати
Нива виявилася щедрішою, ніж передбачали
Читати
Приватизація мала — користь велика
Читати
Уряд думає про зиму. Щодня!
Читати
Ціни на овочі диктуватиме врожай
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове