|
Архів Вівторок,
№ 27 (19971) |
 Про нас |
 Реклама |
 Поточний номер |
 Передплата |
| |
| Малюнки А. Василенка | PDF архів | Архів |
| У номері: | Серпень | Наша пошта |
|
|
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
| ||||||||
Версія для друку На головну
Війна «нового типу» Костянтин МАШОВЕЦЬ, військовий оглядач. Усі продовжують очікувати на якийсь міфічний «контрнаступ» Сил оборони України із потужною артпідготовкою по передових позиціях і найближчих тактичних тилах противника, масованими танковими атаками та визволенням чергової «Іванівки» чи «Киселівки». Так ось, розчарую вас: усього цього ви найближчим часом не побачите... НІХТО нікуди сильно з боку ЗСУ не прориватиметься і навіть не планує цього, принаймні сьогодні. А будуть удари далекобійними та високоточними засобами ураження впродовж досить тривалого часу по цілях та об’єктах у тактичному і оперативно-тактичному тилу ворога, а також ведення активної оборони на визначених напрямках і ділянках. Судячи з усього, українське військове командування нарешті відійшло від концепцій «радянської військової школи» з її «ударними угрупованнями» та «концентрацією переважаючих сил на напрямках головного удару» і намагається реалізувати на практиці принципи так званої війни нового типу. Цей метод не передбачає «масованих атак» наземних військ у стилі Першої чи Другої світових воєн, пов’язаних із необхідністю зазнавати суттєвих втрат у живій силі та техніці. Він має на меті обмежений наземний наступ на кінцевому етапі й базується на принципі так званого поступового розм’якшення угруповань військ противника за рахунок переваги в засобах розвідки та вогневого ураження. Головним сенсом такого методу є примушення противника до відходу або капітуляції переважно «дистанційним» шляхом. Так, ви цілком правильно подумали у зв’язку з цим про зброю, яку нам нині передають західні партнери та союзники. Саме для війни «нового типу» вона й призначена та підходить найбільше, оскільки переважає за своїми характеристиками відповідні зразки ворога. Тому тим, кому «припікає»: «Коли вже, коли звільнять Херсон» (або інший окупований населений пункт, потрібне підставити), — дуже наполегливо раджу набратися витримки. Визволять, але не «просто зараз». Нагадую тим, у кого вже «терпець уривається» і він схильний бачити навколо себе лише «зраду зраденську»: ще пан Кучма допетрав, що Україна не Росія... Вкладати свій цвіт нації в чорнозем у масованих атаках на позиції ворога, аби визволити кілька сіл, ми не будемо. Це не наш принцип, це принципи, якими сьогодні керується саме російське військове командування: захопити будь-якою ціною та утримувати також будь-якою ціною... ЗСУ воюють у зовсім іншій парадигмі. Принаймні намагаються. Так, зважаючи на перевагу противника у силах та засобах, а також через наявність у нього значних обсягів резервів, ЗСУ були вимушені в рамках стратегічної оборонної операції вести активну мобільну, а потім і цілком «класичну» оборону саме на тих принципах, які нав’язувало російське командування. Тим паче в ситуації, коли військово-технічних передумов для переходу до війни «нового типу» в ЗСУ просто не було, а ворог суттєво переважав у засобах ведення війни. Тобто то були «класичний» фронт маси піхоти і бронетанкової техніки плюс артилерія та час від часу ракетні удари по наших глибоких тилах. Зовсім недаремно генерал Залужний нещодавно акцентував увагу нашого суспільства, а також світових партнерів на географічних умовах (стосовно протяжності лінії фронту, наприклад) ведення ЗСУ нинішньої війни. Так, завдяки мужності та професійності нашого війська ворога на сьогодні вдалося пригальмувати. Обійшлося воно для нашої країни та народу дуже дорогою ціною. Але це зовсім не означає, що її треба й надалі підвищувати, відтепер у непродуманому та безграмотному «контрнаступі» в класично-росіянському стилі, як це практикує ворог. Тим більше, якщо нині, образно кажучи, із Заходу в Україну поїхали відповідні «стволи» та боєприпаси до них. Навіщо битися головою в браму, коли можна «відчинити хвіртку» в ній і спокійно, без гучного проламування, зайти у двір?.. Гадаю, найближчим часом на одному з операційних напрямків ми побачимо, так би мовити, «пілотну серію» майбутнього українського «контрнаступу». Але я певен, що це будуть не поспіхом підготовані наземні атаки та наступи, а дії в зовсім іншому стилі та за відмінною методикою. Проте докладно говорити про це наразі зарано. Версія для друку На головну |
Росія не має шансів перемогтиЧитатиУкраїна вимагає повернути майноЧитатиАнтикорупційна крига скреслаЧитатиКерченський міст не вічнийЧитатиМи Європі електрику, Європа нам газЧитатиАеропорт «Ужгород» може запрацюватиЧитатиБез зайвих паперових клопотівЧитати |
|
