Архів
Вівторок,
7 червня 2022 року

№ 19 (19963)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері: Зенітка Наша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну

Овочі будуть, але дорожчі

Підготувала
Маргарита СИТНИК.

Після початку війни ціни на харчі стрімко зросли: до традиційного сезонного подорожчання додалися розірвання старих та авральне налагодження нових ланцюжків постачання. У лідерах із підвищення — так званий борщовий набір. Ресурс «Економічна правда» наводить дані, що овочі для цієї національної страви у травні коштували 98,6 грн порівняно з торішніми 48 грн, щоправда, не вказується кількість та об’єм порцій. Спробуємо розібратися, чому відбувся такий стрибок і які варіанти розвитку ситуації.

ОСНОВНИМ способом вирощування овочів в Україні є відкритий ґрунт. Торік урожай становив 9,42 млн тонн, понад 86% із яких — це результат невтомної праці фермерських господарств. За даними Держстату та Мінагрополітики, найбільше надбала Херсонщина — 1221 тис. тонн (левова частка обсягів солодкого перцю, цибулі, моркви та капусти вирощено тут). Далі за кількістю врожаю ідуть Львівщина (845 тис. т), Дніпропетровщина (776 тис. т), Київщина (692 тис. т), Миколаївщина (624 тис. т), Полтавщина (567 тис. т), Харківщина (556 тис. т) та Вінниччина (503 тис. т). Тепличних овочів торік зібрали 0,4 млн тонн — це переважно огірки та помідори. Найбільші площі під теплицями — у Запорізькій (19%), Херсонській (11%) та Тернопільській (11%) областях.

Як можна побачити, регіони — лідери з вирощування овочів перебувають під окупацією рашистських загарбників (які ще й крадуть із захоплених областей продовольство). Доступу до тих територій, а отже, і до продукції, вирощеної тамтешніми аграріями, нема. Відтак у багатьох людей, особливо містян, виникли побоювання — овочів не вистачатиме. Проте Мінагрополітики запевняє, що дефіциту не буде. Попри окупацію «овочевих» регіонів на решті території країни зменшилося споживання (причина — значна міграція громадян за кордон). І якщо чогось не вистачає для задоволення внутрішнього попиту, то підприємці компенсують це імпортом. Наприклад, великі мережі супермаркетів повідомляють, що близько половини овочів на їхніх полицях завезені з-за кордону.

Щоправда, за звичний асортимент у воєнних умовах доводиться платити відповідну ціну. Звідси дорожнеча в магазинах та на ринках, котру відчула вся країна. В одній із торговельних мереж повідали, що логістичні витрати в середньому зросли на 40%, тому овочі та фрукти незабаром підвищаться у ціні ще на 5-10%. На одному з київських оптових ринків, куди доставляють товар, зокрема із Туреччини, поінформували: доставка однієї фури з продукцією нині коштує 6 тисяч доларів. Для порівняння, до початку війни витрати були вдвічі меншими.

Прогнози щодо фруктів та ягід оптимістичніші. Хоча черешневий край — Запорізька область частково окупована, на вільній території нашої країни достатньо садів. Отож дефіциту солодких ягід не передбачається. Найбільше полуниць постачає Закарпаття, чималі плантації цієї культури на Черкащині, Вінниччині. Якщо логістичні проблеми буде розв’язано, то за кордон поїде лохина, котру вирощують у Дніпропетровській, Київській та Житомирській областях. Тобто тенденцію останніх років, коли експорт ягід перевищує імпорт, імовірно, навіть удасться втримати. А от із кавунами та динями справді не пощастило: основні площі з їх вирощування — на тій-таки Херсонщині. Щоправда, через зміни клімату чимало фермерів у центральних та західних областях також почали культивувати цю ягоду. І за своїми смаковими властивостями та розмірами смугасті витримують конкуренцію з херсонськими. Між іншим, наша газета минулої осені розповідала про кавунові успіхи фермерів з Вінниччини, Київщини, Волині…

Утім, селянам у будь-якому разі варто сподіватися головним чином на свою землю і роботящі руки. Власне, як і завжди. Хоч і не всі харчові потреби можна забезпечити самостійно: без закупівель тих же олії, борошна та цукру не обійтися. Запас біди не чинить, навчає приказка. Однак в усьому слід знати міру. Адже відомо, що паніка неабияк підвищує ціни і створює дефіцит. Найсвіжіший приклад — сіль. Коли з’явилася новина, що підприємство «Артемсіль» — найбільший у Європі виробник — через постійні обстріли зупинило роботу, а готову продукцію вивезли ще на початку квітня, люди кинулися змітати її з полиць магазинів. Через брак солі її стали продавати по 100 грн за кілограм. Минуло небагато часу, і ціни впали у чотири рази порівняно з ажіотажем. Отож запасаймося розумно.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Прогнози на врожай оптимістичні
Читати
Нажилися краденим
Читати
Захоплено п’яту частину
Читати
Мусили полишити домівку
Читати
Замість «великого будівництва» — дороги життя
Читати
Вбивають, викрадають, депортують...
Читати
Тепер безмитно
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове