Рейдери теж ведуть бій: з українськими фермерами

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Того весняного вже воєнного дня два трактори ФГ «Самара» сіяли кукурудзу. Коли лишалось упорати гектарів 10, на поле зненацька прибуло кільканадцять войовничих молодиків — мало не всі у військовій формі. Двоє ще й з автоматами Калашникова. Грізно заволали, що вони із загону територіальної оборони «Святогор», і наказали мирним сіячам припинити роботу та забиратися разом із посівними агрегатами. Мовляв, паняйте звідсіля, а то буде гірше.

ПРИБУЛИЙ із цією компанією Руслан Калюжний, нібито якось причетний до аграрних справ, нумо ще й погрожувати голові фермерського господарства «Самара» Олексієві Саєнку. Нахвалявся, що «перекультивуємо твою кукурудзу, так і знай».

Саєнко не приховував свого розпачу. Це вже всьоме за неповні два роки йому намагаються заборонити обробляти 53 га ріллі, котрі належать його господарству на правах успадкованого постійного користування. З пізньої осені позаминулого, увесь минулий, а тепер і третій рік поспіль в Олексія Михайловича намагаються відібрати землю у неприховано злодійський спосіб. Незважаючи на те, що три суди винесли вердикт на користь пана Олексія, рейдери лізуть і лізуть до нього. Що ж відбувається?

За всією цією історією, як вважає очільник Дніпропетровської фермерської асоціації Анатолій Гайворонський, криється не просто чергова спроба рейдерського захоплення угідь, а і підлий виклик фермерському руху в регіоні. Це робиться на користь новоявлених магнатів, у яких одне на умі — якомога більше підгребти під себе земельки, а фермерів вижити раз і назавжди. Свого часу першим у цих краях фермером, а також головою відповідної обласної асоціації став Михайло Саєнко. Його надзусиллями та наполегливістю вдалося відкрити дорогу першим в області селянським господарям власної землі. Після батька фермерське господарство успадкував син Олексій.

Як тільки молодий Саєнко став самостійно господарювати, відразу й знайшлися охочі захопити обидві ділянки ФГ «Самара» — 24 і 29 га. За «класичною» донедавна схемою: мовляв, земля виділялася Михайлові Саєнку давнім рішенням, яке після його смерті скасовується, отже, Саєнко-син не має жодного стосунку до землі свого батька. Фермери всієї України знають, що ця незаконна схема широко практикувалася. Причому брало її на озброєння не тільки місцеве чиновництво, а й правоохоронці-перевертні з місцевих прокуратур та відділень поліції. Багатьох потомствених аграріїв таким чином силоміць «відлучили» від землі. Однак не на Дніпропетровщині, де обласна фермерська Асоціація, утворивши власну юридичну службу, давала рейдерам гідну відсіч. Цьому протиборству поклав край Верховний Cуд України. У вересні 2020-го він ухвалив правовий висновок, згідно з яким за всіма фермерськими господарствами зберігається право постійного користування їхніми земельними ділянками. Прикметно, що цей суд відбувся конкретно за скаргою голови ФГ «Самара» Олексія Саєнка, а його рішення узаконило права всіх фермерів України.

Такий вердикт Верховного Cуду набуває обов’язкового виконання для всіх державних і самоврядних органів: голів сільрад, РДА, прокурорів, начальників поліції. На це і сподівався Саєнко-син. Проте протягом наступних трьох днів після суду йому винахідливо помстилися. 30 листопада того-таки 2020 року припиняла своє існування Вільненська сільська рада, на території якої і діяло ФГ «Самара». Вільненці влилися до укрупненої Губиниської територіальної громади. А 29 листопада ні з того ні з сього Новомосковська РДА дві земельні ділянки, що перебували у постійному користуванні «Самари», передала з державної власності в комунальну — на баланс сільради, яка прийняла їх в останній день свого існування. 1 грудня, коли її повноваження фактично завершились, Дмитро Кравченко, перебуваючи перший день у статусі колишнього сільського голови, зумисне передав землі, свого часу надані знаному на Дніпропетровщині Михайлові Саєнку, … «двом групам громадян» для створення ними селянських фермерських господарств. Таким було останнє рішення… нечинної вже Вільненської сільської ради. Хоча остання не приймала заяв від «двох груп» громадян і не давала дозволів на виготовлення землевпорядних актів. Певна річ, марно шукати рішення сесії депутатів напередодні розпуску ради та з’ясовувати, ким воно схвалене. Юристи дійшли висновку, що мала місце змова зловмисників із метою відібрати у сина зачинателя фермерського руху на Дніпропетровщині землю, тим самим назавше поховати, забруднити славу та значимість справи його батька, що започаткував процес відродження в українських селах справжніх господарів. А що районна влада? Райадміністрація похапцем спартолила щось подібне до спроби не стільки пояснити, скільки виправдати самоправство із землями фермера.

Тільки ж Саєнко-син не здався. Олексій Михайлович наважився на відкритий бій за послідовної підтримки обласної Асоціації фермерів. Торік під захистом Фермерської самооборони і сіяв, і жнивував. Підтримувала Олексія Саєнка і переважна більшість фермерів Дніпропетровщини.

А паралельно із судом ішли позови невгамовних «ображених груп громадян». Хоча з’ясувалося, що насправді їх уже і не існує. Отримавши ділянки для ведення селянсько-фермерських господарств, створювати їх вони не стали, а передали в оренду ФГ «Сантос» Івана Слончука. Ось так відкрився таємний намір забрати землю у законного власника і незаконно передати її іншому.

Який суд задовольнить домагання тих, кому ділянки дісталися в обхід законних підстав? Та ще й при тому, що Верховний суд України саме на прикладі ФГ «Самара», очолюваного Олексієм Саєнком, узаконив землю у постійному користуванні. Тому й завирували довкола ФГ «Самара» аж три судові процеси. Один за одним суди відмовили позивачам. Мовляв, вгамуйтеся, хлопці, марно розраховувати на привласнення чужих угідь! А хлопці, діставши ляпаса, ніяк не зупиняться, намагаючись утяти свою оборудку. Шукаючи будь-яку зачіпку, гуртом або порізно строчать і строчать позови до суду.

На жаль, одним із приводів, який уже другий рік потурає щільній облозі негідниками фермерського господарства Олексія Саєнка, є бездіяльність правоохоронних органів, насамперед прокуратури. Вона давно мала б зупинити «розгніваних» претендентів на чужу землю. Але... Можна довго перелічувати скарги і заяви, подані Саєнком до районної та обласної прокуратур і в органи Національної поліції. Можна назвати поліцейські наряди і патрулі, що приїздили за його викликами на заблоковані поля, однак усе це — як горохом об стіну. Не хочуть місцеві правоохоронці сказати охочим до землі Саєнка, що їхнє місце — на лаві підсудних.

Аби знайти управу на місцевих стражів правопорядку, торік з ініціативи нардепа Дениса Маслова ситуацію з рейдерським захопленням земель ФГ «Самара» брала під контроль навіть Генеральна прокуратура. І що ж? Цієї весни Олексія Михайловича прогнали з поля, не давши досіяти 10 гектарів кукурудзи. Перегородили дорогу його посівним агрегатам і наступного після «інциденту» дня. Поліція на допомогу не приїхала. Але це ще не все кричуще зухвальство. Кукурудзяне поле Саєнка, як і погрожували, перекультивували: агрегати ФГ «Сантос» фермера Івана Слончука поверх кукурудзи посіяли соняшник.

Адвокат Олексія Михайловича Сергій Донець уточнює, що в судовому порядку загарбники взяти гору не зможуть: катма законних підстав. Тому й затіяли рейдерський терор, прагнучи доконати фермера бандитизмом. Дуже схоже на методи путінської «спецоперації» — замордувати і знищити непокірного.

Проте терор є терор, його не приховати. Зважаючи на нинішній воєнний стан і на те, що продовольча безпека не може не турбувати нашої країни, карати за нахабне рейдерство необхідно дуже суворо. Фронт не тільки на передовій, він і всередині держави!