|
Версія для друку На головну Хвиля солоного дефіциту Олег ГРИГОРЕНКО.
З
полиць у крамницях зникла звичайна кам’яна, у знайомих всім біло-голубих або
біло-червоних упаковках, сіль виробництва «Артемсіль». Щоправда, вряди-годи
завозять імпортну, але її змітають за лічені години, хоч вона значно дорожча.
А куди ж зникла наша сіль? ПЕРЕБОЇ з
постачанням пов’язані з тим, що держпідприємство «Артемсіль» знаходиться у
Соледарі на Донеччині. Неподалік цього міста, поблизу Бахмута, сьогодні
точаться запеклі бої. Щодня російські окупанти гатять по Соледару з важкого
озброєння. «Артемсіль»
є найбільшим виробником продукту в Україні, а, крім того, єдиним підприємством
у Східній Європі, яке добуває справжню кам’яну сіль, котру постачають у 22
країни світу. Потужності підприємства розраховані на 7 мільйонів тонн продукції
на рік. Ще в перші дні квітня видобуток та переробку здійснювали три рудники,
«Артемсіль» сповна відвантажувала продукцію, працювали всі допоміжні дільниці. І тільки
наприкінці квітня, за словами в.о. директора «Артемсолі» Віктора Юріна, через
інтенсивні ворожі обстріли виробництво довелося зупинити. А вже готовий товар
стало неможливим вивезти, бо «Артемсіль» в основному користується залізничним
транспортом, а ворог руйнує вузлові станції та колії. Відновити їх під
постійними обстрілами нема змоги. Але ж до
цього солі було відвантажено багато. Здавалося б, принаймні якийсь час питання
наявності продукту не повинно виникати. До того ж Прем’єр-міністр і чиновники з
Мінрегіону переконують, що базових харчів країна має на три роки наперед. То
чому ж, питається, донецької солі ніде нема? Експерти ринку кажуть, що на
торговельних складах запаси є, і чималі. Однак через війну порушено всі ланцюги
забезпечення, і потрібен час, аби налагодити постачання вітчизняної солі. Проте
це не знімає претензій до уряду. Було б добре, якби високі посадовці на ділі, а
не на словах контролювали баланси внутрішніх продовольчих ринків. До того ж в
історії із сіллю ми вже не вперше наступаємо на одні й ті ж граблі. 2015-го
ширилися чутки, що «Артемсіль» розбомбили. Створився ажіотаж, сіль на деякий
час зникла з магазинів... Україна вже який рік поспіль воює, а думати хоча би
на сезон наперед «нагорі» так і не навчилися. Доводять ситуацію до абсурду, а
потім неймовірними зусиллями вирівнюють попит-пропозицію. Про те, що
починається потужний наступ окупантів на Донбас, було відомо, як і про те, що
найперше, чим люди запасаються у скрутні часи, то це сіллю. Уряд мав і міг дати
вказівку відповідним структурам зробити її запас не на три, а навіть на п’ять
років наперед. Усе ж
віриться, що вітчизняна сіль незабаром з’явиться на полицях магазинів. Бо не
хочеться купувати рожевої «гімалайської» по ціні 25 гривень за 250 грамів. Чи
польської, турецької, румунської кам’яної, не набагато дешевшої в обрахунку на
кілограм, коли півторакілограмова пачка «Артемсолі» коштує 9-10 гривень. Як
мовиться, відчуйте різницю. Тим паче, попереду літо, традиційний сезон
заготівель на зиму. Незабаром попит на сіль буде дуже великим. Морська сіль є
цілком придатною для приготування їжі, навіть вважається кориснішою, бо має
багатий мінеральний склад. Однак саме через велику кількість мінералів вона
геть не годиться для консервування. Для засолювання і маринування огірків,
томатів та капусти зазвичай використовують сіль, видобуту в Бахмутському районі
Донеччини. А завершити
розповідь про нинішню хвилю солоного дефіциту в країні хочу словами керівника
«Артемсолі» Віктора Юріна: «Ми обов’язково сюди повернемося — все відбудуємо та
розширимо!». На його думку, пластам кам’яної солі під землею нічого не
загрожує. «Якщо, звісно, спеціально там чогось не зробити», — каже він. Довідка
«СВ». Виробництво солі у світі становить близько 270 млн тонн на рік.
Україна займає з випуску цього продукту 19-те місце. На нашій території запаси
мінералу зосереджені в чотирьох соленосних басейнах: Донецькому,
Дніпровсько-Донецькому, Закарпатському та Прикарпатському. Найбільше
розробляється родовище Артемівське, з якого отримують кам’яну сіль підземним
способом видобутку. Крім кам’яної, в Україні виробляється виварювальна сіль із
сольових розчинів Дрогобицького, Слов’янського та Новокарфагенського родовищ, а
ще сіль із солоної води озера Сиваш. На внутрішньому ринку найбільший
вітчизняний виробник залишає 35% від обсягу випущеної продукції (з яких 15% —
це харчова сіль і 20% — технічна). Решта солі йде на експорт. Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Підтримка для бізнесу ЧитатиЯК ПОІНФОРМУВАВ уряд, за
зміненою програмою пільгових кредитів «5-7-9%» (можна взяти до 60 млн грн під
0% на період дії воєнного стану +1 місяць із урядовою гарантією на рівні 80%;
роздрібним торговим мережам доступні кошти в розмірі до 1 млрд грн під 5%
річних) уже видано 41,5 тисячі позик на загальну суму 114 мільярдів гривень. 51%
користувачів — сільгосппідприємства, 22,5% — підприємства торгівлі та
виробництва, 14,5% — промислової переробки. Надають такі послуги 42 банки,
найпопулярніший — «ПриватБанк» (17 тис. кредитів), далі йдуть «Ощадбанк» (5,2
тис.) та «Райффайзен Банк Аваль» (3,8 тис.).
Рятуються облігаціями ЧитатиУКРАЇНА потребує щомісяця 5 млрд доларів
для функціонування економіки, заявили в Мінфіні. Головними джерелами
фінансування держбюджету від початку війни стали військові облігації та
міжнародна допомога — за понад два місяці сукупно надійшло 13,8 млрд дол.
(404,2 млрд грн). Найбільше надходжень забезпечив Національний банк — було
«надруковано» через викуп військових облігацій 120 млрд грн. 41,3 млрд грн
надав Міжнародний валютний фонд у вигляді кредиту. США, Велика Британія,
Італія, Швеція, Данія, Норвегія, Австрія, Латвія, Литва та Ісландія допомогли
Україні грантовими, тобто безповоротними, коштами на суму 1,35 млрд доларів.
Повертаються додому ЧитатиЗА 16 ДНІВ починаючи з 9 травня сумарний
чистий приплив осіб, які в’їхали в Україну, становив рекордні 120 тисяч. При
цьому тенденція щодо збільшення кількості громадян, які в’їжджають на територію
нашої країни, зберігається. Так, 25 травня з України виїхали майже 35 тис.
осіб, натомість прибули 40 тисяч.
Виробництво відновилося ЧитатиУ ДОВОЄННИЙ час металургійний комбінат
«Запоріжсталь» («Мет-інвест» Р. Ахметова та В. Новинського) працював на повну
потужність, для перевезення вантажів залучалося 70 локомотивів на добу (загалом
їх у парку 94). Після 24 лютого виробництво законсервували, але на початку
квітня керівництво ухвалило рішення про поступове відновлення діяльності.
Станом на сьогодні розконсервовано 48 тепловозів для перевезення вантажів.
Укрзалізниця пообіцяла металургам допомогу в пошуку альтернативних шляхів постачання
сировини і відвантаження готової продукції.
Крадуть метал ЧитатиУ МАРІУПОЛЬСЬКОМУ порту, зі слів його
директора І. Барського, станом на 23 лютого було близько 200 тис. тонн металу
та чавуну вартістю 170 млн дол. Зруйнувавши місто, окупанти взялися красти все,
до чого можуть дотягнутися. Для цього намагаються відновити роботу порту. 28
травня в його акваторію зайшло російське вантажне судно типу «річка — море»
(порт приписки — Ростов-на-Дону), на яке стали вантажити метал. У групі
«Метінвест», якій належать судна та продукція, заявили, що шлях краденого
орієнтовно проляже до портів у Ростові, Таганрозі, Новоросійську, Туапсе та
окупованому Севастополі. Це фактично піратство та порушення законів і звичаїв
війни, що є тяжкими міжнародними злочинами.
Новий порядок вступу ЧитатиЦЬОГОРІЧНИХ випускників шкіл звільнили
від проходження державної підсумкової атестації у формі ЗНО, натомість вони
складатимуть національний мультипредметний тест (українська мова, математика та
історія України). Затверджено особливий порядок вступу до закладів вищої
освіти. Абітурієнти можуть подавати не більше п’яти заяв на «бюджет» та до 20
на «контракт». Також для медичних спеціальностей під час війни не діють
підвищені вимоги до мінімальної кількості балів зі вступних випробувань: кожний
університет самостійно визначатиме прохідний конкурсний бал.
Металургам — митне спрощення ЧитатиСПОЛУЧЕНІ Штати Америки на рік скасували
додаткові мита для імпорту української сталі у розмірі 25% (запроваджені за
президентства Д. Трампа). Американський лідер Д. Байден заявив, що металургійна
промисловість історично важлива для України, і вона повинна стати «економічним
рятівним кругом, поки країна відновлюється». Зміни почали діяти з 1 червня за
східним літнім часом. Утім, 2021 року частка України в імпорті сталі США
становила лиш 1%.
Триває освітній геноцид ЧитатиРОСІЯ чинить не тільки фізичні звірства
(руйнування і численні смерті через обстріли, викрадення та катування людей
тощо), а й знищує об’єкти культурної спадщини, школи. Освітньому омбудсменові
С. Горбачову надходить величезна кількість звернень від людей, що перебувають в
окупації. За його словами, там відбувається справжній «освітній геноцид». Так,
загарбники примушують учителів переходити на російську програму і викладання
російською мовою — іноді в прямому сенсі під дулом автоматів. На деяких
територіях дітей ціле літо деукраїнізовуватимуть, аби підготувати до нового
окупантського навчального року. Також рашисти знищують українські книжки,
запроваджують нові предмети на кшталт «История отечества», під час яких
провадять пропаганду. С. Горбачов вважає, що педагогам, котрі перебувають на
окупованих територіях, потрібна держпідтримка, щоб вижити і не зрадити України.
Смертей — тисячі ЧитатиГЕНПРОКУРОР І. Венедіктова повідомила,
що число підтверджених жертв війни серед мирного населення сягнуло 4600, з них
232 дитини. Ці дані не враховують тимчасово окупованих територій. «Проте що ми
можемо спостерігати за супутниковими знімками та іншими джерелами, то ситуація
там катастрофічна… багато міст та селищ зруйновані вщент», — констатувала І.
Венедіктова. За неофіційними відомостями, тільки в Маріуполі вбито більш як 20
тисяч жителів.
Евакуюватися, щоб працювати ЧитатиУ МІНЕКОНОМІКИ повідомили, що переїхало у
безпечніше місце 601 підприємство. 390 з них уже відновили роботу, ще 87 перебувають
на різних стадіях транспортування. Найпопулярнішими областями для релокації є
Закарпатська, Львівська та Чернівецька, а також Тернопільська,
Івано-Франківська, Вінницька. Тим часом через війну на Луганщині зупинилися
3408 підприємств, зокрема 479 промислових. Загальний розмір збитків, яких вони
зазнали, — понад 3 мільярди гривень.
|