Архів
Вівторок,
31 травня 2022 року

№ 18 (19962)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Червень
  Версія для друку          На головну

Хвиля солоного дефіциту

Олег ГРИГОРЕНКО.

З полиць у крамницях зникла звичайна кам’яна, у знайомих всім біло-голубих або біло-червоних упаковках, сіль виробництва «Артемсіль». Щоправда, вряди-годи завозять імпорт­ну, але її змітають за лічені години, хоч вона значно дорожча. А куди ж зникла наша сіль?

ПЕРЕБОЇ з постачанням пов’язані з тим, що держпідприємство «Артемсіль» знаходиться у Соледарі на Донеччині. Неподалік цього міста, поблизу Бахмута, сьогодні точаться запеклі бої. Щодня російські окупанти гатять по Соледару з важкого озброєння.

«Артемсіль» є найбільшим виробником продукту в Україні, а, крім того, єдиним підприємством у Східній Європі, яке добуває справжню кам’яну сіль, котру постачають у 22 країни світу. Потужності підприємства розраховані на 7 мільйонів тонн продукції на рік. Ще в перші дні квітня видобуток та переробку здійснювали три рудники, «Артемсіль» сповна відвантажувала продукцію, працювали всі допоміжні дільниці.

І тільки наприкінці квітня, за словами в.о. директора «Артемсолі» Віктора Юріна, через інтенсивні ворожі обстріли виробництво довелося зупинити. А вже готовий товар стало неможливим вивезти, бо «Артемсіль» в основному користується залізничним транспортом, а ворог руйнує вузлові станції та колії. Відновити їх під постійними обстрілами нема змоги.

Але ж до цього солі було відвантажено багато. Здавалося б, принаймні якийсь час питання наявності продукту не повинно виникати. До того ж Прем’єр-міністр і чиновники з Мінрегіону переконують, що базових харчів країна має на три роки наперед. То чому ж, питається, донецької солі ніде нема? Експерти ринку кажуть, що на торговельних складах запаси є, і чималі. Однак через війну порушено всі ланцюги забезпечення, і потрібен час, аби налагодити постачання вітчизняної солі. Проте це не знімає претензій до уряду. Було б добре, якби високі посадовці на ділі, а не на словах контролювали баланси внутрішніх продовольчих ринків. До того ж в історії із сіллю ми вже не вперше наступаємо на одні й ті ж граблі. 2015-го ширилися чутки, що «Артемсіль» розбомбили. Створився ажіотаж, сіль на деякий час зникла з магазинів... Україна вже який рік поспіль воює, а думати хоча би на сезон наперед «нагорі» так і не навчилися. Доводять ситуацію до абсурду, а потім неймовірними зусиллями вирівнюють попит-пропозицію. Про те, що починається потужний наступ окупантів на Донбас, було відомо, як і про те, що найперше, чим люди запасаються у скрутні часи, то це сіллю. Уряд мав і міг дати вказівку відповідним структурам зробити її запас не на три, а навіть на п’ять років наперед.

Усе ж віриться, що вітчизняна сіль незабаром з’явиться на полицях магазинів. Бо не хочеться купувати рожевої «гімалайської» по ціні 25 гривень за 250 грамів. Чи польської, турецької, румунської кам’яної, не набагато дешевшої в обрахунку на кілограм, коли півторакілограмова пачка «Артемсолі» коштує 9-10 гривень. Як мовиться, відчуйте різницю. Тим паче, попереду літо, традиційний сезон заготівель на зиму. Незабаром попит на сіль буде дуже великим. Морська сіль є цілком придатною для приготування їжі, навіть вважається кориснішою, бо має багатий мінеральний склад. Однак саме через велику кількість мінералів вона геть не годиться для консервування. Для засолювання і маринування огірків, томатів та капусти зазвичай використовують сіль, видобуту в Бахмутському районі Донеччини.

А завершити розповідь про нинішню хвилю солоного дефіциту в країні хочу словами керівника «Артемсолі» Віктора Юріна: «Ми обов’язково сюди повернемося — все відбудуємо та розширимо!». На його думку, пластам кам’яної солі під землею нічого не загрожує. «Якщо, звісно, спеціально там чогось не зробити», — каже він.

Довідка «СВ». Виробництво солі у світі становить близько 270 млн тонн на рік. Україна займає з випуску цього продукту 19-те місце. На нашій території запаси мінералу зосереджені в чотирьох соленосних басейнах: Донецькому, Дніпровсько-Донецькому, Закарпатському та Прикарпатському. Найбільше розробляється родовище Артемівське, з якого отримують кам’яну сіль підземним способом видобутку. Крім кам’яної, в Україні виробляється виварювальна сіль із сольових розчинів Дрогобицького, Слов’янського та Новокарфагенського родовищ, а ще сіль із солоної води озера Сиваш. На внутрішньому ринку найбільший вітчизняний виробник залишає 35% від обсягу випущеної продукції (з яких 15% — це харчова сіль і 20% — технічна). Решта солі йде на експорт.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Підтримка для бізнесу
Читати
Рятуються облігаціями
Читати
Повертаються додому
Читати
Виробництво відновилося
Читати
Крадуть метал
Читати
Новий порядок вступу
Читати
Металургам — митне спрощення
Читати
Триває освітній геноцид
Читати
Смертей — тисячі
Читати
Евакуюватися, щоб працювати
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове