Архів
Вівторок,
31 травня 2022 року

№ 18 (19962)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Червень
  Версія для друку          На головну

Експорт у лещатах війни

Марина ТІШКОВА.

Важко бути українцем: окрім боротьби за свою державу, нам ще потрібно турбуватися, аби пів світу не збідніло та не голодувало. Цей сумний жарт якнайкраще описує поточне становище. Блокування росією вітчизняних портів спонукає колективний Захід допомагати нам у пошуку альтернативних шляхів для експорту продовольства. Втім, кожний спосіб має свої недоліки.

У ДОВОЄННИЙ час Україна переправляла морем понад 70% усіх вантажів. Основу експорту становили зернові та металургія: за підсумками минулого сезону саме цих товарів продали на 41 млрд дол. (загальна ж експортна виручка — 68 млрд дол.). Сьогодні країна не контролює чотири порти: Маріупольський, Бердянський, Скадовський та Херсонський. Вони, однак, забезпечували лиш 7,5% усієї перевалки. Порти Миколаївський, «Ольвія», Одеський, «Чорноморськ» та «Південний» вивозили понад 90% збіжжя, 70% залізної руди та 85% чорних металів. Хоч вони під нашим контролем, але заблоковані. Функціонують залізниця (11% експорту в довоєнний час) і три порти на Дунаї: Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайський (10%). Таким чином, країна втрачає 170 млн дол. на день.

Нині головна увага всього світу прикута, звісно ж, до продовольства. Зі слів Президента В. Зеленського, дії росії не дають змоги експортувати 22 міль-йони тонн зерна. Світовий ринок відреагував на розірвання ланцюгів доставки товарів рекордним зростанням цін на харчі, намічається глобальна продовольча криза та збільшення інфляції. Україні вдається поступово налагоджувати зовнішню торгівлю. Для доставки товарів використовуються вантажівки, залізниця та три порти на Дунаї. Судна, заблоковані у морських портах, поступово розвантажують, зерно перевалюють на інші види транспорту.

Річковим шляхом вантажі прямують до Румунії у порт Констанци, звідки їх везуть морем в інші країни. Залізницею наша держава транспортує товари до Ґданська, Ґдині, Свіноуйсьце у Польщі та вищезазначеної Констанци, звідки їхній шлях пролягає на традиційні ринки. До перевезення української сільгосппродукції нещодавно долучилася Німеччина: триває робота над створенням «залізничного мосту», аби перевозити великі обсяги у порти Північного моря та Адріатики. Решту експорту здійснює автомобільний транспорт.

Проте чи можуть ці шляхи замінити море? Експерти відповідають рішуче: «Ні». У річкових портів пропускна спроможність низька. Із залізницею інші нюанси. Як відомо, українська колія «широка» (1520 мм), європейська ж — «вузька» (1435 мм). Відтак у міжнародних перевезеннях товар потрібно перевантажувати із вагонів або переставляти контейнери чи колісні пари.

Із вантажівками проблеми подібні: прикордонна інфраструктура не розрахована на нинішній потік. Аби підвищити пропускну спроможність прикордонних пунктів для експортування, потрібно оптимізувати їхню роботу: наприклад, деякі залишити тільки для обслуговування вантажних перевезень. Проте всі ці альтернативні шляхи роблять нашу продукцію дорожчою, оскільки на її транспортування витрачається більше коштів.

Відтак робота над удосконаленням шляхів продажу за кордон ведеться постійно. США та країни ЄС заявили про створення так званих коридорів солідарності через Польщу, із якою у середині травня Україна досягла певних домовленостей. Наша сторона організує перевезення вантажу через призначені прикордонні інспекційні пости, а польська перегляне чинні вимоги до ветеринарного контролю.

Обговорюється і можливий транзитний залізничний коридор через Білорусь до литовського порту в Клайпеді. Як заохочення у потенційних перемовинах влада США та генсек ООН Антоніу Гутерріш навіть припускають тимчасове зняття санкції із білоруських виробників добрив…

Щоправда, дехто з фахівців певен, що допомагають Україні з експортом із дуже прагматичних міркувань. Так, сприяю-чи в налагодженні нових шляхів для транспортування зернових, які наші трейдери та аграрії планували продати, колективний Захід отримає продовольство. Певна річ, не безкоштовно — гроші від експорту надійдуть Україні. Та водночас будуть… повернуті назад, позаяк наша країна потребуватиме імпорту пального, добрив тощо. Так би мовити, подвійна вигода для помічників…

Утім, станом на сьогодні іншого виходу, вочевидь, нема. Аграрії потребують розблокування експорту. Керівники господарств із різних областей, спілкуючись із власкорами нашої газети, наголошували на цьому неодноразово: необхідні і гроші, і звільнення зерносховищ під новий урожай. Про подальшу ж стратегію країни є лише обережні припущення. Зокрема, торгпред України Т. Качка розмірковує, що у перспективі вітчизняна економіка може збільшити частку готової продукції у структурі експорту на противагу продажу сировини. Цим Т. Качка Америки не відкрив. Та якщо ефективно перелаштувати економіку не спромоглись у мирні часи (а мали для цього три десятки років), то чи вдасться у воєнні — велике питання.

Крім запобігання світовому голоду, наша влада має дбати також, що і за яку ціну їстимуть самі українці. Але прогнозувати, на скільки подорожчає продукція нового врожаю, в Мінагрополітики наразі не готові. За інформацією ж Нацбанку, в березні цього року сира харчова продукція додала 20% у ціні до торішнього рівня.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Підтримка для бізнесу
Читати
Рятуються облігаціями
Читати
Повертаються додому
Читати
Виробництво відновилося
Читати
Крадуть метал
Читати
Новий порядок вступу
Читати
Металургам — митне спрощення
Читати
Триває освітній геноцид
Читати
Смертей — тисячі
Читати
Евакуюватися, щоб працювати
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове