ПАЛИВНА КРИЗА

_{Не так сталося, як обіцялося}

Михайло ГУБАШ.

Останній тиждень квітня ознаменувався глибокою кризою на ринку пального.
Мільйони українських автомобілістів досі змушені годинами стояти у довжелезних чергах, аби придбати на АЗС 5-20 літрів дефіцитного бензину чи дизпального.

В УМОВАХ війни, коли білоруський та російський ресурс зі зрозумілих причин було втрачено (а більшість його надходило саме звідти), довелося переорієнтовуватися на постачання з Європи. Але, як «несподівано» виявилося, на цьому шляху є чимало перепон, над якими раніше ніхто не замислювався і які довелося долати в авральному порядку. Спадає на думку аналогія зі снігом, який завше неочікувано для комунальників випадає у грудні.

Утім, влада відреагувала на негаразди з пальним доволі оперативно. Ще 29 квітня вустами першого віцепрем’єр-міністра — міністра економіки України Юлії Свириденко (вона ж і заступник керівника Офісу президента) констатувала: «На поточному тижні утворився тимчасовий відчутний дефіцит пального на АЗС в окремих регіонах України», — і запевнила громадськість, що «впродовж наступних семи днів дефіцит буде ліквідований».

Трохи згодом подібні оптимістичні прогнози пролунали з уст інших високопосадовців на чолі з Прем’єр-міністром Денисом Шмигалем — мовляв, «за тиждень-два все налагодиться». Та вже тепер, за понад три тижні, бачимо, що не так сталося, як декларувалося на початку паливної кризи.

Та повернімося до заяви Юлії Свириденко наприкінці квітня. За її словами, брак пального виник унаслідок того, що протягом попередніх трьох тижнів російські збройні сили завдавали нищівних ударів по паливній інфраструктурі України. Зокрема, по Кременчуцькому нафтопереробному заводу, який був основним виробником бензинів і «дизелю» в Україні, проте під ударами ворога змушений був припинити роботу. Крім того, під приціл ворожих ракет потрапила також низка великих нафтобаз операторів ринку зі значними запасами пального (на 10 травня їх число зросло до 27).

Мета країни-агресора, зазначила тоді віцепрем’єр-міністр, — завдати суттєвої шкоди економіці України шляхом створення штучного дефіциту пального. Тоді ж чиновниця передбачила, що така ситуація призведе до незначного подорожчання нафтопродуктів.

Хтось після цієї заяви полегшено зітхнув. А хтось — скептично посміхнувся. Мовляв, чули ми й раніше від представників чинної влади чимало оптимістичних заяв і прогнозів з того чи іншого приводу, та, на жаль, згодом більшість із них на ділі виявлялися песимістичними.

Серед критиків дій, точніше, бездіяльності уряду і добре ознайомлений із ситуацією на паливному «фронті» фахівець — голова комісії з питань нафтогазового комплексу Громадської ради при Міненерго, керівник Комітету з питань розвитку економічної конкуренції Торгово-промислової палати України Сергій Сапєгін.

У коментарі «Укрінформу» він пояснив, що брак пального пов’язаний із неефективністю ринку. Зокрема, держава не розглядала зберігання пального як систему, що має забезпечувати Збройні сили. Дозволи на будівництво нових нафтобаз надавалися там, де хотіли комерсанти. Безпеку зберігання ресурсу і його захищеність від ракетних ударів взагалі до уваги не брали. Це створило ризики втрат пального в умовах воєнних дій. Що й сталося.

Держава, наголосив експерт, відсторонилася від проблем відповідного ринку. Станом на початок війни не було створено мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів для потреб силових відомств в особливий період. «Питання стабілізаційного запасу для наповнення ринку і забезпечення стабільності цін при порушенні паливного балансу, як це відбувається зараз, навіть не розглядалося. Те ж стосується і досліджень щодо всієї системи забезпечення пальним. Прогнозний паливний баланс не робиться. Державні компанії нафтопродукти не імпортують, тому розуміння, як заміщати російські й білоруські нафтопродукти в балансі, у держави не було», — констатував експерт.

Аби зарадити кризовій ситуації, 5 травня Міністерство економіки в межах державного регулювання підвищило максимальну вартість бензину (з урахуванням граничного рівня торгової надбавки) на 10,5% — до 37,69 гривні/літр, дизпального — на 0,3%, до 42,63 гривні/літр.

Та цієї ціни дотримувалися не всі. На заправках почали застосовувати різні схеми, аби продавати пальне за вищою, ніж дозволив уряд, ціною. Не кажучи вже про відвертих спекулянтів, які, користуючись ситуацією, «штовхали» дефіцитний товар за 60 грн/літр. А в деяких містах стали продавати місце… у черзі на заправку. Активізувались і шахраї різного штибу, зокрема й ті, хто став «бодяжити» пальне.

До цього всього додалося й дивне рішення Державної екологічної інспекції, яка від 13 березня припинила нагляд за якістю того, що відпускають АЗС. Мовляв, воєнний стан у країні. Тож починаючи від березня якість «корму» для сталевих коників в Україні під питанням. «Відбір зразків нехарчової продукції не проводився і здійснюватиметься після припинення воєнного стану в Україні», — таке пояснення дали в екоінспекції. Ну як із цього не скористатися, радіють «бодяжники»…

А ось як побачив ситуацію один із користувачів соцмережі: «В мене з’явилися підозри стосовно створення штучних проблем із пальним. Я вирішив трохи глибше вивчити це питання і набрав пару знайомих шнирів. Шнирі — це такі люди, які завжди крутяться в різних колах і вирішують будь-які питання. Від їх усіх отримав одну і ту ж відповідь: «Бензин? Дизель? Сколько тебе нужно? Та хоть миллион литров. Заправки забиты до полного. Но цена...»

Купити мільйон літрів можна за ціною від 55 до 70 грн. Але заправити авто на АЗС — тільки по талонах чи картках. Це оптова ціна. Пояснюються негаразди тим, що на роздрібну існує обмеження, і за такою ціною заправки продавати не хочуть. А от на опт обмежень нема, тому можна купити, скільки треба, за тією ціною, яка вигідна заправкам.

Я ніколи не повірю, що така схема централізовано створилася на всіх АЗС одночасно. Навіть якщо так, то це монопольна змова, котру держава не повинна допускати. Але ставити обмеження націнки на роздріб і не ставити такого обмеження на опт — це геніальна ідея змови корупціонерів. І, як бачимо, схема чудово працює»...

Особливе ж занепокоєння викликає те, що дефіцит пального має місце під час посівної кампанії. Втім, якщо вірити першому заступникові міністра аграрної політики та продовольства України Тарасові Висоцькому, паливна криза, що виникла в Україні на тлі агресії російської федерації, не завадила її проведенню.

«У цілому скасування акцизу і зменшення ПДВ на пальне дозволило зробити його більш доступним, ніж це могло б бути. На сьогодні (4 травня. — Ред.) аграрії в основному купують середній або великий гурт, тобто йдеться не про роздрібну реалізацію. Ми тримаємо руку на пульсі. У нас нема жодної зупинки посівної через відсутність дизпального, хоча ситуація справді складна», — охарактеризував її високопосадовець.

Та повернімося до боротьби з паливною кризою. Минулого тижня очолюваний Прем’єр-міністром Денисом Шмигалем Оперативний штаб при Кабінеті Міністрів ухвалив рішення про відмову від державного регулювання цін на цей ресурс. Однак залишив граничні ціни: на дизпальне — 58 грн/л, на бензин — 52 грн/л. Про це знову повідомила перший віцепрем’єр-міністр — міністр економіки Юлія Свириденко: «У нас була дискусія з операторами ринку, і за підсумками сьогоднішнього засідання штабу виникла домовленість, що ми з боку держави призупиняємо цінове регулювання, щоб оператори ринку могли наситити його необхідним ресурсом». І, знаючи вітчизняні реалії, попередила: «Щойно ми відчуємо, що оператори зловживають становищем, запроваджуватимемо щодо них санкції. Моніторитимемо ситуацію щодобово».

Самі трейдери й оператори ринку вже давно вимагали скасувати штучне обмеження вартості пального, обґрунтовуючи це тим, що в результаті держрегулювання і подорожчання логістики оптові ціни стали вищими за роздрібні. За таких умов завозити і продавати більше ресурсу, мовляв, невигідно. Чи спрацює лібералізація, з’ясується найближчими тижнями. В експертних колах у це вірять не всі.

А ось думка про ситуацію директора Консалтингової групи «А-95» Сергія Куюна: «Держрегулювання розділило ринок навпіл — одні дотримуються граничних цін, інші — ні. Різниця — 20 гривень на літрі. Це спровокувало логічний перетік пального з одного сегмента в інший, сприяючи подовженню черг. Також немає регулювання на опт, який тече у спекулятивний сегмент ринку, де хлопці зароблять 27, а не 7 грн/л. Можливість заробити на різниці цін — ще один фактор зростання попиту. Громадяни швидко стали трейдерами, увесь OLX продає талони на пальне».

Які ж прогнози, коли закінчиться паливна криза в Україні? На жаль, дати чітку відповідь на це запитання сьогодні навряд чи можливо. Напевно можна сказати лише те, що, перефразовуючи давній вислів, «скільки експертів, стільки й думок» — від оптимістичних на кшталт «до кінця травня... до початку липня» до песимістичних — «до початку осені» або й «до закінчення війни». Зрозуміло, разом із цінами на пальне зростає і ще підвищуватиметься вартість усіх товарів та послуг. Яким чином це позначиться на кишенях пересічних громадян, уявити неважко.