Добрий господар

Коли замало кормів

У нинішню лиху годину дуже сутужно з угіддями, на яких можна було б вирощувати кормові культури. На базарі тільки й чуєш від продавців м’яса та сала: «Хтозна, скільки надалі все це коштуватиме, адже нема чим годувати живність». Так, проблема. І треба шукати вихід. Примудряються ж дачники, господарюючи на шести сотках, утримувати курей, кролів, нутрій... Отже, за сьогоднішньої дорожнечі комбікормів варто розраховувати переважно на себе. А для цього потрібно перепланувати присадибну ділянку і подумати, які високоврожайні рослини почати вирощувати.

ЗАГАЛОМ перелік нетрадиційних кормових культур дуже довгий. Із багаторічних це багаторічне сорго, гірчак (спориш Вейріха), ехінацея пурпурова, живокіст шорсткий, катран серцелистий, козлятник східний, кропива дводомна, щавель кормовий, топінамбур та інші. З однорічних та дворічних назвемо амарант, вайду хвостату, гірчицю білу, кормові боби, редьку олійну, суріпицю, сорго суданське...

На невеликій площі доцільно посіяти люцерну, горох, сильфію пронизанолисту, живокіст, левзею, ревінь, топінамбур, топінсоняшник та інші культури. Завважте, що ревінь і люцерну, як тіньовитривалі культури, можна вирощувати в міжряддях садка, навіть під старими деревами. В умовах тіні люцерна дає два-три укоси за сезон. Майже всі їх доцільно посушити на сіно, яке багате на білок. На сіно скошують і зелень гороху у фазі цвітіння, на початку молочної стиглості. Горох варто заради економії площі садити по картоплі: під час першого підгортання покладіть по три-чотири горошини під кущ, відтак за невеликий проміжок часу виростуть рослини, які ви вирвете з корінням і пустите на корм. Зелену масу левзеї за літо можна збирати два-три рази. Її слід сушити і складати окремо. Сіно з левзеї добре давати тваринам-плідникам як додаток до корму в період підготовки до розмноження, а також молодняку.

Влітку конвеєр для живності створюють живокіст, ревінь, частково молоді ніжні пагони топінамбура і топінсоняшника.

Сильфія для першого укосу готова у червні. Косити слід, коли з’являються перші пуп’янки і починається перше цвітіння. В цей же час зрізують частину стебел найбільш розвинених рослин топінамбура, які досягли заввишки півтора метра і вище. Треба залишати пеньки приблизно 0,7 м. Із пазухових бруньок надалі виростуть стебла до двох із лишком метрів. Усю зрізану масу потрібно посікти на січкарні або вручну, підсолити й укласти на силос. Далі масу втрамбовують щільно в яму, встелену поліетиленом. Зверху поліетиленову плівку необхідно закрутити й зав’язати, щоб унеможливити доступ повітря. Можна закласти силос і в бачки. Через один-два тижні його слід знову ущільнити.

Другий укіс зеленої маси знову дають сильфія, ревінь, бур’яни, топінамбур. Цього разу в топінамбура зрізуємо верхівки рослин, залишаючи приблизно метрові пеньки. І третій раз скошуємо зелень на силос у вересні-жовтні. Це отава топінамбура, що виросла з пазухових бруньок верхніх листків після перших укосів. Нижня частина стебел на той час дерев’яніє і на корм стає малопридатною. Пеньки-стебла треба залишити до весни разом із бульбами (перші добре впливають на накопичення врожаю других).

У третю чергу на силос іде листя капусти, буряків, моркви (після того, як овочі закладено на тривале зберігання), зелені й висохлі стебла кропу, фенхелю, залишки пряних рослин — загалом усе те, на що багата осінь.

На ділянці не треба виводити кропиву — тільки періодично зрізати її. Свіжу посічену зелень, притрушену висівками, добре їсть птиця, а підв’ялену — кролі й кози. З кропиви (якої доста на занедбаних обійстях) доцільно насушити віників на зиму. Стебла поїдатиме коза, а потерть із листя дістанеться кролям, нутріям.

Аби зробити для живності якомога ситнішою весну, наприкінці літа на вивільнених від основних культур ділянках можна посіяти квадратно-гніздовим способом озимий ріпак (30+30...50+50 см). Кидати по три-чотири зерна в гніздо. Сіють і рядками, через 40-50 см один від одного. За сухої погоди ділянку після сівби треба полити. Якщо висіяли ріпак у середині серпня, до зими рослини піднімуться на 10-15 см. Вони чудово зимують навіть під невеликим шаром снігу. Навесні ділянку слід проборонувати граблями, розпушити поверхневу кірку для затримання вологи. Ріпак починає відростати дуже рано, і вже на початку чи в середині квітня можна знімати зелений корм. До першої декади травня рослини досягають 70 см, їх повністю згодовують на корм, а ділянка готова до садіння картоплі, овочів.

Окремо хочеться згадати живокіст. Це джерело зеленої маси, багатої на білок. Рослина вологолюбна, добре відгукується на підживлення мінеральними й органічними добривами. Починає відростати рано навесні й дає за сезон п’ять-шість укосів зеленої маси. Росте аж до глибокої осені. Ділянка живокосту площею приблизно 25 м² слугуватиме вам своєрідним резервом. Тут щодня можна косити корм для живності, який недобрали на городі при прополюванні та проріджуванні. Для невеликої кількості тварин буває достатньо зрізати три-п’ять кущів. Із живокосту виходить чудове сіно, тільки сушити його слід на вішалах, бо товсте, стебло погано сохне. Періодично скошувати ділянку треба неодмінно, інакше рослини починають цвісти, давати насіння. Плантацію живокосту раз у два-три тижні варто підживлювати гноївкою, розведеною 1:10, спушувати ґрунт і, якщо довго нема дощів, поливати. Цей багаторічник щороку здатен давати врожай 3-5 кг/м². Розмножується відрізками коренів, діленням куща. Рано навесні треба викопати материнський кущ, розрізати ножем чи лопатою на кілька частин так, щоб на кожній залишилась ростова брунька, і висадити на заздалегідь удобрене і перекопане місце. Вже першого року рослини можуть дати один-два укоси, але ліпше не поспішати косити, дати їм час сильніше розвинутись для майбутніх урожаїв.

Звісно, не слід забувати про таку цінну кормову культуру, як гарбуз. Він не потребує окремої ділянки, його можна садити по картоплі. Для одержання великих плодів частину квітів треба обривати; посушливого літа рослини поливати, підживлювати.

Дуже смачний для тварин і корисний як вітамінна добавка висушений жом, якого буває чимало в господарстві, коли роблять фруктові й овочеві соки з яблук, груш, томатів та інших плодів. Щільні шматки жому треба вийняти із соковижималки, розім’яти руками, розкласти на сушильних піддонах-рамах із натягнутими капроновою сіткою, марлею тощо. Піддони накрити марлею від мух і поставити в тепле місце на протязі, ліпше на горищі.

Всі перераховані кормові культури займатимуть на присадибній ділянці близько 3,5 сотки. Із такої площі легко прогодувати три-чотири кролематки з приплодом, близько десятка нутрій, козу, 10-15 курей і стільки ж качок.

Для підгодовування птиці тваринним кормом доцільно влаштувати такий собі черв’ятник. Замульчуйте міжряддя малиннику гноєм, листям, прілим сіном, використаною підстилкою, відтак під такою мульчею посилено розмножуватимуться дощові черв’яки. Достатньо перекопати смужку завширшки 1 м, завдовжки 2,5 м — і птиця просто з-під лопати одержуватиме денну порцію, багату на протеїн.

Отже, якщо у присадибному господарстві організувати все належним чином, немовби по колу, то у вас буде фактично безвідходне виробництво, яке слугуватиме доброю підмогою на прожиття сім’ї з чотирьох-п’яти осіб.