Архів
Субота,
7 травня 2022 року

№ 15 (19959)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  Версія для друку          На головну

«Червона калина» — це історія нашого народу

Володимир В’ЯТРОВИЧ.

Степан Чарнецький.

Степан Чарнецький.

ТЕ, що українці надзвичайно співучий народ, визнають усі. Навіть росіяни, які не вважають нас нацією. Значну частину пісенного фольклору становлять козацькі, стрілецькі, повстанські пісні про головне — боротьбу за волю. Цій темі присвячено і багато нових творів, що з’явились у нинішній війні. Але зараз час не лише появи нових, а й повернення призабутих, яким нові обставини надають нового звучання. Таких, як «Ой у лузі червона калина». Пісня, що спершу по-новому зазвучала українською, а потім грузинською, англійською, німецькою, французькою.

Вперше почув її наприкінці 1980-х. На хвилі національного відродження в Галичині пісню виконував гурт «Не журись», до складу якого входили Василь Жданкін, Віктор Морозов, Тарас Чубай та інші згодом знамениті артисти. Десь тоді ж я відкрив для себе творчість британської групи, яка стала однією з улюблених, — «Pink Floyd». Попри хронологічний збіг у моїй свідомості ці два вияви музики існували в цілком різних, паралельних площинах.

Коли я попробував підспівувати «Ой у лузі», то навіть гадки не мав, що через 30 років її виконуватиме легендарний «Pink Floyd». Спільне виконання з Андрієм Хливнюком швидко злетіло на вершини світових хіт-парадів, де пісню представляли як нову композицію, записану вперше після 30 років мовчання гурту.

А втім, пісня зовсім не нова і старша не лише за Андрія Хливнюка, а навіть за аж ніяк не юних британських співаків. Цій історії понад 100 років, проте коріння сягають кількох століть.

Уперше вона прозвучала напередодні Першої світової війни взимку 1914 року у виставі Степана Чарнецького «Сонце руїни». Але Чарнецький насправді створив обробку народної пісні часів Хмельниччини, тобто середини 17 століття. Давній наспів записали й опублікували 1875 року відомі збирачі української спадщини та діячі українського національного руху Володимир Антонович і Михайло Драгоманов.

Обробка Чарнецького швидко набула популярності. Надто як на початку Першої світової її підхопили Українські січові стрільці — бійці першого в 20 столітті українського військового формування, хоч поки що не самостійного, а створеного в лавах австро-угорської армії. Для стрільців ця пісня (ще дещо перероблена порівняно із версією Чарнецького) стала одним із гімнів.

Уже 1921-го ветерани УСС створили видавництво «Червона калина», яке публікувало спогади учасників боротьби за незалежність, воїнів армій УНР та ЗУНР, дослідження на теми української революції.

Тим часом пісня потрапила за океан. Там 1925 року перший її запис здійснив український співак із нью-йоркської «Метрополітен Опера» Михайло Зозуляк — той самий, який дев’ять років перед тим записав гімн «Ще не вмерла Україна».

1944-го «Червона калина» вдруге з’явилася на платівці в США, в аранжуванні Олександра Кошиця. Варто нагадати, що саме цей композитор зробив знаменитим у світі «Щедрика» Михайла Леонтовича.

Згодом в Україні у роки Другої світової пісня стала надзвичайно популярною серед бійців УПА. У фільмі «Червоний», який розповідає про повстання українців у таборах ГУЛАГу на початку 1950-х, герої теж співають «Червону калину», що може бути цілком реальним.

І справжнє її повернення в Україну відбувається наприкінці 1980-х, коли вона починає відкрито звучати на концертних майданчиках, стадіонах та протестних мітингах. Цікаво, що саме тоді з’явилася ще одна версія зі словами:

Не хилися, червона калино,

маєш білий цвіт.

Не журися, славна Україно,

маєш добрий рід.

Авторкою цих рядків була відома діячка дисидентського руху 1960—1980-х років Надія Світлична.

Нині «Червона калина» звучить на цілий світ різними мовами. Пісня з часів козаччини 17-го століття, записана в епоху національного відродження у 19-му, оброблена за часів української революції на початку 20-го і співана борцями за свободу в середині цього ж століття. Вона робить нас сильнішими у 21-му столітті, тому що єднає з нашими попередниками, які боролися за волю України.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Сіємо, а значить, житимемо
Читати
Пальне — на вагу золота
Читати
Атомна енергетика протримається
Читати
Страждають найуразливіші
Читати
Навчання не має зупинятися
Читати
Нас підтримують
Читати
Братні держави не стоять осторонь
Читати
Трагедія в тилу
Читати
Головна скарбниця не порожня
Читати
Крадуть продовольство
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове