Архів
Субота,
7 травня 2022 року

№ 15 (19959)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  Версія для друку          На головну
  • Постаті

Тернистим шляхом правди

Орест СТАШКІВ.

Цього року минуло 130 років од дня народження глави Української греко-католицької церкви кардинала Йосифа Сліпого (1892-1984 рр.). Саме його митрополит Андрей Шептицький обрав своїм наступником.

ХАРИЗМАТИЧНИЙ, різкий у висловлюваннях, але товариський і відкритий із тими, кому довіряв, — таким запам’ятали митрополита Йосифа Сліпого його прихильники.

…Владика Йосиф Сліпий разом з іншими єпископами та священниками був арештований НКВС у львівському Святоюрському соборі 11 квітня 1945 року. З тюрми на Лонцького його перевезли до Києва.

Допитували і вдень, і вночі. «Коли я вже був вимучений до краю, мене привели до кількох полковників і зачали тероризувати, давали до підпису, щоби я відрікся папи, а за те дадуть мені Київську митрополію. Але я рішучо відмовився», — згадував кардинал Йосиф Сліпий.

Він не зрікся своєї церкви і вірних, не погодився на жодну з високих посад, які йому пропонувала радянська влада. Відтак розпочався його багаторічний шлях в’язня у таборах і тюрмах. Спочатку відсидів два роки у київській камері. Затим 1946-го військовий трибунал Києва, звинувативши його у «ворожій діяльності проти УРСР і співпраці з німецько-фашистськими окупантами», позбавив волі на 8 років.

Після важко перенесеного етапування Йосиф Сліпий перебував у таборах на Печорі, в Інті, працював на фабриці, жив на засланні в Новосибірську. У червні 1953 року його привезли до Москви, намагаючись зробити посередником у спробі налагодити відносини з Ватиканом. Від глави УГКЦ вимагали відмови від папи. Єпископ на це не погодився, тож у 1961-му був удруге засуджений на сім років.

У своїх споминах Йосиф Сліпий не згадує, що його катували, били. Він пише, що «на мене тиснули». Плекаючи надію на повернення в Україну, яка була радянською, владика не хотів розповідати всієї правди про пережите, бо не знав, чим це обернеться для нього. Але є свідчення про пошматовану спину Сліпого, застосування поширених прийомів спецслужб, зокрема, про заборону спати після допиту, який тривав цілу ніч.

Митрополит Йосиф Сліпий був звільнений у січні 1963 року за клопотаннями Папи Івана XXIII і президента США Джона Кеннеді. Хоча в Москві главі УГКЦ видали дипломатичний паспорт, повернутися до Львова він не мав права. Тож у лютому 1963-го у супроводі представників Ватикану митрополит виїхав до Рима, де йому через кілька днів виповнився 71 рік.

У Ватикані саме тривав Другий Ватиканський Собор, і владика став активним і помітним його учасником. Він сповістив, що в Україні страждають тисячі вірних, яких катують і вбивають, що церква змушена вести підпільне життя. Йосиф Сліпий заявив про необхідність створення Київського патріархату.

Ніхто не думав, що літня людина, здоров’я якої знищували протягом 18 років неволі, знайде у собі сили для активної діяльності у Римі: зможе збудувати Український католицький університет, собор Святої Софії, заснувати монастир отців-студитів, налагодити видавничу справу. І це при тому, що не мав ані власних коштів, ані значної підтримки від духовенства. Надія була тільки на вірних УГКЦ у всьому світі.

Не дивно, що владика став проблемою у політичних іграх Ватикану й Москви, відносини між якими пом’якшилися після звільнення Йосифа Сліпого. Активна діяльність митрополита заважала подальшому прогресу у цьому. Вгамувати його було непросто.

У 1965 році Йосиф Сліпий дуже важко захворів. Але його воля до життя, характер, лікування перемагали. Він був ще й дуже обачний: знаючи, що за ним стежать, не всіх підпускав близько до себе. Митрополит жалкував, що втратив 18 років свого життя, які міг віддати вірянам України, що страждали, переховувалися, вели підпільне релігійне життя. Сподіваючись повернутися на батьківщину, він щоразу звертався до радянського посольства, аби подовжити незламний термін свого паспорта.

Тим часом радянська влада творила різноманітні негативні міфи про кардинала Йосифа Сліпого, як і про всіх інших духовних осіб УГКЦ. Навіть після смерті патріарха матеріали до його справи збирали ще три роки.

Що ж давало йому сили в складні часи?

Йосиф Сліпий узяв за приклад життєдіяльність митрополита Андрея Шептицького, який свого часу відіслав його на навчання до Інсбрука, а після того — вчитися до Рима. Затим 1929-го призначив ректором львівської Духовної семінарії, яка потім стала Богословською академією. Розгледівши у Сліпому людину з великою вірою, здібну до освіти й науки, віддану церкві та своєму народу, митрополит Андрей Шептицький 1939 року обрав його своїм заступником. «Патріарх Йосиф бачив самовіддану діяльність свого наставника щодо церкви, Бога, народу і намагався бути гідним послідовником. Це й додавало йому витривалості у таборах», — пояснює отець УГКЦ Севастіян Дмитрух, який у музеї митрополита Андрея Шептицького організував виставку з нагоди 130-річчя од дня народження патріарха Йосифа Сліпого.

Йосиф Сліпий помер 7 вересня 1984 року на 93 році життя. Він заповів перенести своє тіло з Рима і покласти в крипті Святоюрського собору біля митрополита Андрея Шептицького, що було виконано 1992-го. А поховати себе заповів у Києві, в соборі Святої Софії, але за умови, «якщо Господь зволить, що з волі українського народу дійде до того, що він з’єднається в одній церкві, житиме одним духом». Чи здійсниться ця мрія митрополита, кардинала Йосифа Сліпого?

На кардинальському гербі митрополита написано: «Крізь терни до зірок». Патріарх Йосиф Сліпий узяв на себе відповідальність очолити церкву у найважчий час, гідно здолавши тернистий шлях. На жаль, він і досі не визнаний блаженним, тобто новомучеником церкви.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Сіємо, а значить, житимемо
Читати
Пальне — на вагу золота
Читати
Атомна енергетика протримається
Читати
Страждають найуразливіші
Читати
Навчання не має зупинятися
Читати
Нас підтримують
Читати
Братні держави не стоять осторонь
Читати
Трагедія в тилу
Читати
Головна скарбниця не порожня
Читати
Крадуть продовольство
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове