|
Версія для друку На головну Жіночий «батальйон» тримає стрій Інна ОМЕЛЯНЧУК. Рівненська область. Як
живуть і господарюють на українсько-білоруському прикордонні? …ТУТ значно більше, ніж на інших
територіях, не лише блокпостів, а й наших військових та техніки. Й хоча назви
жодного населеного пункту не прочитаєш, я зорієнтувалась одразу: наближаємося
до кордону з нашим тепер уже недружнім сусідом — білоруссю. 218 кілометрів
кордону, які Рівненщина має з донедавна «братнім» народом, нині зовсім не
жарти… Народ здебільше таким і залишається (чого вартий тільки підрив
залізничних колій по той бік кордону). А що в голові у диктатора, передбачити
важко... — Як вам
наше дорожнє полотно? — питає заступник голови правління райспоживспілки Тетяна
Перішко (прямуємо з Дубровиці до села Мочулище). — Нещодавно зробили… Дорога
змінилася радикально — гладенька, зі свіжими розмітками. Єдине, що, як на мене,
відрізняє цю поліську місцину від Європи, — тут дуже прискіпливо перевіряють і
сам транспорт, і документи кожного, хто в ньому прямує. — Бачите, як
воно виходить: десятиліттями були добрими сусідами, а стали, вважайте,
ворогами… Стріляють із Барановичів, із Лунінця. Зі Століна, який до нас
найближче, щоправда, поки ні. Значна частина наших магазинів — у селах, що
поблизу кордону, тож кожна людина, звичайно, хвилюється, — розповідає Тетяна
Перішко. А ось і
магазин-кафетерій у Мочулищі. Серед його покупців тепер чимало військових.
Продавчині Ольга та Оксана Богдан (мама й донька) швидко знайшли з ними спільну
мову. «Ще б пак — це наш захист і наша надія на перемогу!» — кажуть жінки в
один голос. Військові небагатослівні. Лише усміхаються: мовляв, не хвилюйтеся,
захистимо. Мама та
донька працюють тут 11 років поспіль. Мають повні вітрини всілякого краму: від
борошна, макаронів, ковбас, риби, кондитерки, товарів господарчої групи до
насіння та посуду. Але цей результат складається не тільки із грамотного
товарозабезпечення та уважного ставлення до земляків — головним інгредієнтом є
закоханість у свою малу батьківщину та в роботу. — Тут у нас
магазин, а тут — кафетерій, який був активно задіяний до війни, — демонструють
«господарство». Нині ж
велика плазма працює хіба як ретранслятор новин. Пересторога щодо кордону, на
жаль, залишається. Отже, й нерви — наче оголені дроти… І все ж
Оксана встигає похвалитися своїми дітками, яких у неї двоє, і наголосити: її
родина у війну нікуди не виїхала з України і не поїде після перемоги. Бо вони з
тих, хто дуже закоханий у рідне Полісся. …У магазині
села Партизанське, яке ще ближче до кордону, я побувала п’ять років тому. Тоді
тут закінчували ремонт — але торгівлі не припиняли. Продавчині Ольга та Надія
Хомич мене впізнали, я їх теж. Не віриться лише в те, що так швидко промайнули
ці роки. Вигляд приміщення такий, наче той ремонт завершили тільки вчора.
Затишку додає «тепла» підлога — її опалює економний твердопаливний котел. — У нашому
Партизанському всього 50 дворів, загалом маємо трохи більш як півтори сотні
людей. Знаємо, хто з них що любить: який хліб, які цукерки. Відповідно до цих
уподобань і замовлення формуємо. Переселенців у нас нема — людей відлякує
кордон із білоруссю. Проте частина наших жителів повернулась із київських
заробітків. Натомість дітей відправили переважно до Польщі та Німеччини. Отак і
торгуємо — хтось захотів скатертину чи тарілку до паски замінити. А хтось на
каву заходить: маємо і гарний апарат, і сучасний столик, за яким можна
присісти, поспілкуватись. От у березні вторгували 270 тисяч. Оскільки в нас є
термінал, заїжджають покупці і з сусіднього села Людинь, — розповідають Хомичі
(це прізвище тут найпоширеніше, тоді як у Людині — Мисько). До речі,
конкурентів у кооператорів тут нема. Кажуть, було кілька спроб приватників щось
відкрити, але… так ніхто й не наваживсь. Ось так у маленькому селі в поліській
глибинці бережуть традиції української кооперації, яка в усі часи працювала для
людей, на відродження національно-визвольного руху. Й поки чоловіки держать
фронт, жіночий «батальйон» — мирний, але такий важливий для перемоги — тримає
стрій у тилу. Між іншим,
назву Партизанське село дістало після Другої світової: тут активно діяло
антифашистське підпілля на чолі з Хомою Хомичем. А в ніч на 11 липня 1943-го
нацисти замордували 13 жінок і дітей, серед яких була депутат Верховної Ради
УРСР Килина Хомич із родиною. Почерк російських варварів, на жаль, нині нічим
не відрізняється… Однак патріотичне село недарма не змінило назви і пильності
не втрачає. Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Сіємо, а значить, житимемо ЧитатиПЕРШИЙ заступник глави Мінагропроду Т.
Висоцький запевнив, що «нема жодної зупинки посівної через відсутність
дизпального». Хоча ситуація із ним таки складна, це він визнав. Водночас Т. Висоцький
відзначив таке: «У цілому скасування акцизу і зменшення ПДВ на пальне дозволило
зробити його доступнішим, ніж це могло б бути. На сьогодні аграрії в основному
купують середній або великий гурт, тобто йдеться не про роздрібну реалізацію».
Пальне — на вагу золота ЧитатиДЛЯ запобігання дефіциту дизелю та
бензинів уряд ще 29 квітня підвищив торгову надбавку на 40% (максимальні
роздрібні ціни тепер мають становити 42,63 та 37,69 грн відповідно). Очікувано
ціни на автозаправних станціях зросли: бензини марок «А-95» і «А-95+» в одній
із мереж подорожчали на 1,64-1,72 коп./л — до 37,69-39,57 грн/л, дизельне
пальне — на 1,97 грн/л (42,63 грн/л). Утім, уникнути нестачі не вдалося, хоча й
машин на вулицях, принаймні великих міст, не поменшало. Проблема, обіцяють у
Кабміні, незабаром буде розв’язана завдяки закупівлям у Західній Європі, хоча й
коштуватиме пальне дорожче, ніж раніше.
Атомна енергетика протримається ЧитатиПІСЛЯ початку війни Україна відмовилася
від російського ядерного палива (частину закуповували в країни-агресора, решту
постачала американська компанія Westinghouse зі Швеції). Проте у скрутне
становище нас це не поставить: створено запаси, яких вистачить на 5-6 років,
шведські постачальники обіцяли наростити виробництво необхідних обсягів, до
того ж держава працює над розробкою власного палива, яку планує реалізувати за
два роки.
Страждають найуразливіші ЧитатиІЗ 24 лютого і станом на 6 травня
Росія вбила 223 дитини (це лише офіційно підтверджені смерті, реальне число,
вочевидь, більше). Дістали поранення понад 408 неповнолітніх. Найбільше дітей
постраждало у Донецькій області — 139, Київській — 116, Харківській — 95,
Чернігівській — 68, Херсонській — 46, Миколаївській — 44, Луганській — 37,
Запорізькій — 27, Сумській — 17, у Києві — 16 та на Житомирщині — 15.
Навчання не має зупинятися ЧитатиНАПАД ЗС РФ змусив мільйони українців
покинути домівки та обживатися на новому місці, зокрема й прилаштовувати дітей
у школу. За словами освітнього омбудсмена С. Горбачова, зарахування до першого
класу відбудеться за «майже» звичною процедурою. Дітей-переселенців
прийматимуть у навчальні заклади за місцем реєстрації (але й відмовляти
незареєстрованим не мають права). Батькам слід подати заяву, свідоцтво про
народження (втім, якщо воно втрачене, то це не завадить) та довідку про взяття
на облік внутрішньо переміщеної особи. Міністерство освіти та науки
рекомендувало зараховувати першачків без процедури жеребкування. Також
затверджено порядок прийому до закладів вищої освіти: абітурієнти складатимуть
національний мультипредметний тест з української мови, математики та історії
України в тимчасових екзаменаційних центрах, а також у деяких країнах Європи у
другій половині липня — в серпні.
Нас підтримують ЧитатиГЛАВА уряду Д. Шмигаль повідомив, що від
початку війни з РФ Україна отримала понад 12 мільярдів доларів допомоги —
озброєння та фінансових перерахувань. Також цього місяця ми очікуємо на другу
від початку бойових дій макрофінансову допомогу від Євросоюзу і сподіваємося на
ймовірне відкриття третього траншу в червні (докладніше розглянемо в окремій
статті). Як відомо, Рада ЄС прискорено затвердила макрофінансову допомогу для
нашої країни в розмірі 1,2 млрд євро ще 21 лютого, напередодні нападу Росії.
Братні держави не стоять осторонь ЧитатиУКРАЇНА та Польща домовилися про скасування
дозволів для всіх перевізників, які здійснюють міжнародні перевезення пального.
Це має сприяти розв’язанню проблеми з браком у нас бензину та дизелю, яку
створили ворожі удари по нафтопереробних заводах і нафтобазах. Також Україна та
Велика Британія на 12 місяців скасували ввізні мита і тарифні квоти у
двосторонній торгівлі. Завдяки цьому вітчизняні виробники дістануть можливість
збільшити експорт товарів із високою доданою вартістю (борошно, зерно, молочна
продукція, м’ясо птиці та напівфабрикати, томатна паста, мед, кукурудза,
пшениця, соки, гриби, цукор тощо).
Трагедія в тилу ЧитатиХОЧА здається, що всі ми вже «звикли» до
страшних новин у зв’язку з російсько-українською війною, ця сколихнула
суспільство. У Рівненській області сталася велика ДТП з участю мікроавтобуса,
бензовоза та рейсового автобуса. Із 38 людей вижили 12… Трагедію, за
попередньою інформацією, спричинив водій мікроавтобуса, який виконував обгін та
вилетів на зустрічну смугу. Триває досудове розслідування за частиною 3-ю
статті 286-ї Кримінального кодексу («Порушення правил дорожнього руху»).
Головна скарбниця не порожня ЧитатиЗА ДАНИМИ Мінфіну, у квітні до загального
фонду держбюджету надійшло 76,2 мільярда грн. Найбільше зарахувань — із податку
на додану вартість із вироблених в Україні товарів (15,6 млрд), на доходи
фізичних осіб та військового збору (9,7 млрд), на додану вартість із ввезених
на митну територію України товарів (7,9 млрд). За підсумками чотирьох місяців
держбюджет виконано з дефіцитом у розмірі 146,6 млрд. Також, зі слів голови
парламентського комітету з питань фінансів Д. Гетманцева, рівень сплати ЄСВ
упродовж січня — квітня перевищив показники відповідного торішнього періоду на
11,5 млрд грн. Однак, зважаючи на інфляцію, відрахування усе ж впали.
Крадуть продовольство ЧитатиЯК і в радянські часи, окупанти взялися
«експропріювати» (це слово взяте з одного з документів, виданого владою
Краснодарського краю) збіжжя на загарбаних територіях України. На півдні та
сході вже вивезено близько 500 тисяч тонн зерна — третину запасів на цих
територіях. На Луганщині вкрадено або знищено трирічний обсяг потреб жителів
області у зернових, цей регіон єдиний в Україні, де так і не розпочалася
посівна. Найбільше збіжжя вивозять із Херсонщини та Запоріжжя. Так само крадуть
і овочі та сільгосптехніку, що належить українським підприємствам.
|