Битва за Україну: 72 дні відсічі ворогу

Олена КОЩЕНКО.

Фото Леоніда Логвиненка.

Попри нищівні щоденні обстріли Харків не здається.

Саме такий відрізок часу наш народ звитяжно протистоїть російській агресії. Плани Кремля «взяти Україну» за п’ять днів і провести в Києві «парад перемоги» з тріском провалилися. Це примусило бункерного недофюрера вже не раз коригувати їх у публічних заявах. Як свідчать оперативні зведення Генерального штабу Збройних сил, ситуація на фронтах залишається напруженою.

24 лютого 2022 року ми мали верстати черговий номер газети. Але не судилося. На світанку РФ розпочала широкомасштабне воєнне вторгнення по всій довжині спільного кордону з Україною, від Луганська до Чернігова, а також із території Білорусі й окупованого Криму. Путін назвав це «спеціальною військовою операцією», а метою оголосив «демілітаризацію і денацифікацію України». Російська армія обстріляла з артилерії наші прикордонні застави. Водночас було завдано ударів, зокрема з повітря, по більш як 40 об’єктах військової інфраструктури майже у всіх регіонах країни. Після цього розпочався рух танкових колон та живої сили загарбників углиб території України…

Наші Збройні сили, Національна гвардія, поліція і загони територіальної оборони почали чинити запеклий опір. «Українці на своїй землі і нікому її не віддадуть», — заявив Президент Володимир Зеленський.

25 лютого Росія обстріляла ракетами столицю й аеропорт Рівного, тривали бої в Дергачах і Печенігах на Харківщині. Розпочалась оборона Києва.

26 лютого ворог завдав авіаційних ударів по околицях Сум, Полтави, Маріуполя. Водночас Росія заблокувала судноплавство в українських водах Чорного моря. Увечері рашистська військова техніка, зокрема «Гради», наблизилася до міста Енергодар і розвернулася в бік Запорізької АЕС.

27 лютого тривали бої за аеродром у місті Васильків на Київщині. В Харкові українським силам вдалося відбити атаки ворога, зберігши контроль над столицею Слобожанщини. Суми лишилися під контролем України, як і Охтирка. Наші військовослужбовці знешкодили поблизу Гостомеля, що біля Києва, спецпідрозділ Росгвардії Чечні. У місто Буча Київської області заїхала російська техніка, зав’язалися вуличні бої.

28 лютого з Нової Каховки на Херсонщині, окупованої ворогом, організували евакуацію населення. Російські війська, що зайшли напередодні в Бердянськ, наразилися на масовий спротив містян.

1 березня відбувся обстріл агресором Охтирки, було зруйновано військову частину в місті, загинуло чимало українських солдатів. Тривали обстріли Харкова. Шторм у Чорному морі завадив висадці російського десанту неподалік Одеси та Миколаєва. Ворожі війська стали знищувати українські телекомунікації, обстріляли телевежу в Києві, що призвело до тимчасового зупинення трансляції телеканалів та радіомовлення.

Опівдні 2 березня Генштаб ЗСУ повідомив, що наші військові на окремих напрямках «починають перехоплювати ініціативу в російських окупантів», а саме: ворожий наступ було припинено на Волинському, Чорнобильському, Чернігівському напрямках, відрізках на Малин та Ірпінь, на рубежах Богодухів, Чугуїв, Шевченкове. Жителі Енергодара, зібравшись на багатолюдний мітинг, намагалися не впустити до міста окупантів.

Вночі 4 березня російські військові обстріляли енергоблоки Запорізької АЕС, виникла пожежа. Наші сили звільнили від загарб­ників великий військовий аеродром на південно-східній околиці Миколаєва. Основні зусилля ворожих формувань були зосереджені на оточенні Києва та Харкова і на терор та придушення опору в заблокованих населених пунктах. У наступні дні темп просування рашистських військ значно сповільнився, окупанти були деморалізовані та масово зайнялися мародерством.

9 березня Україна і РФ погодили режим тиші та евакуацію цивільних за шістьма коридорами з 9:00 до 21:00. Попри це російська воєнна машина скинула авіабомбу на територію лікарні та пологового будинку в Маріуполі.

10 березня в рамках чергового раунду перемовин між Україною та Росією у місті Анталія за посередництва Туреччини відбулась зустріч міністра закордонних справ нашої країни Дмитра Кулеби та міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. Головною метою української сторони було домовитись про гуманітарний коридор із Маріуполя для вивезення цивільних і доставки гуманітарних вантажів у місто, взяте в облогу. Але домовленості досягнуто не було.

Зранку 11 березня ворог обстріляв із повітря аеродроми в Луцьку, Івано-Франківську та фабрику, що не належала до військової галузі, в Дніпрі. ЗСУ визволили від росіян п’ять населених пунктів у Чернігівській області. В Херсоні, Бердянську, Мелітополі тривали акції цивільного спротиву військам загарбників.

13 березня в Ірпені на Київщині окупанти розстріляли іноземних журналістів.

У Запорізькій області мешканці міст, тимчасово окупованих військами ЗС РФ, як і в попередні дні, продовжували збиратися на акції протесту проти загарбників. Нарешті розпочалась евакуація частини населення блокадного Маріуполя.

14 березня тривали ворожі обстріли Харкова та Києва. Уламки російської збитої ракети впали на дорогу на столичному масиві Куренівка.

15 березня дісталися Запоріжжя перші біженці з оточеного Маріуполя. Херсонська область повністю опинилася під окупацією. У більшості районів зникли світло, газ та вода, в деяких припинилося постачання харчів.

У Генштабі Збройних сил 16 березня повідомили, що Україні вдалося завдати «нищівних ударів по угрупованнях військ окупантів» на тимчасово зайнятих територіях, а на деяких напрямках перейти у контрнаступ. На Драматичний театр у Маріуполі, де переховувалися від снарядів сотні містян, нелюди скинули потужну бомбу.

До 18 березня ворог досяг певного успіху лише в Донецькому операційному районі: заблокував вихід до Азовського моря. Окупанти продовжували частково блокувати Чернігів, Суми та Харків.

19 березня українські війська знищили кілька колон російської техніки в Миколаївській та Сумській областях. Було вбито командувача 8-ї загальновійськової армії Південного військового округу збройних сил Російської Федерації генерал-лейтенанта Андрія Мордвічева.

Українські захисники кілька разів вдавалися до спроб вибити окупантів із Макарова, селища на Київщині. Дев’ять разів поспіль ЗСУ трощили ворога у селі Чорнобаївка, яке для останнього мало стратегічне значення, щоб наступати на Миколаїв.

23 березня наше військо взяло в кільце міста Буча, Ірпінь та смт Гостомель Бучанського району, де новітні нацисти влаштували справжній геноцид.

24 березня ЗСУ в десятий раз знищили окупантів коло Чорнобаївки. Був підірваний російський десантний корабель «Саратов» у порту Бердянська.

В останні дні березня війська РФ відійшли від столиці України, зосередившись на східному напрямку.

31 березня наші воїни визволили Бучу, а окупанти полишили зону Чорнобильської АЕС.

Упродовж 1-2 квітня українські військові звільнили всю територію Київської області. Надалі ворог головні зусилля зосередив на укріпленні позицій на Таврійському та Південнобузькому напрямках; тривали обстріли Харкова.

За тиждень ЗСУ після Київщини цілком визволили Житомирщину, Чернігівщину та Сумщину. Почалося розмінування територій, відновлення інфраструктури та перебудова логістичних ланцюжків для запуску економіки цих регіонів.

Загострилася ситуація в Маріуполі. Бійці полку «Азов» та 36-ї окремої бригади морської піхоти, які боронять місто, неодноразово зверталися з проханням здійснити евакуацію цивільних жителів.

13 квітня наші військові двома ракетами «Нептун» поцілили у ракетний крейсер «Москва» ВМС РФ. Той самий, що на початку вторгнення пропонував здатися захисникам острова Зміїний, діставши легендарну відповідь, яка миттю облетіла увесь світ: «Рускій воєнний корабль, іді на х*й!». Пошкоджене судно пізніше затонуло під час шторму. Після цього зросла частота ракетних обстрілів російськими військами, як помста за крейсер, об’єктів нашої військової і цивільної інфраструктури, живої сили. Зокрема, атак із повітря зазнали Харків, Київ, Львів.

19 квітня на маріупольський завод «Азовсталь» було скинуто надпотужну бомбу; в укриттях підприємства перебували люди. Представники української влади неодноразово заявляли, що місто на Азові — це «червона лінія» у переговорах з Росією. У середині квітня ворог не раз пропонував оборонцям Маріуполя здатися в полон, проте всі пропозиції були відхилені.

Вранці цього ж дня в етері національного телемарафону «Єдині новини» секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що битва за Донбас почалась наступом російських військ по всій лінії фронту.

24 квітня. Великоднє перемир’я встановити не вдалося — Росія на це не пішла. Вже восьмий Великдень частина українців зустрічає в окопах, захищаючи свою землю.

26 квітня, в день чорнобильської трагедії, окупанти завдали повітряних ударів відразу по трьох атомних станціях. Ракети пролетіли над Запорізькою, Хмельницькою та Південноукраїнською АЕС.

 Того ж дня з ініціативи США на авіабазі «Рамштайн» у Німеччині відбулась зустріч глав оборонних відомств та начальників штабів 42 держав світу задля координації збройної допомоги Україні. За підсумками зустрічі було створено коаліцію.

28 квітня в американській палаті представників був ухвалений законопроєкт про ленд-ліз для оборони демократії Україною (6 квітня документ одноголосно схвалив сенат).

5 травня головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив про те, що Сили оборони України перейшли до контрнаступальних дій на Харківському та Ізюмському напрямках…

…Нині на всіх фронтах Україна звитяжно бореться, наближаючи перемогу. За оперативними зведеннями Генштабу Збройних сил, інформація швидко змінюється через розвиток подій.