Вербиченька

Cторінку підготувала
Устина ГРЕЧАНЮК.

• Про тих, хто поруч

З добром до кожного

Тамара ВАСИЛЬЧЕНКО.

Черкаська область.

ЛЮБА, нова сусідка, сподобалася мені відразу. Привітна, товариська. З першої нашої розмови виникло таке відчуття, ніби ми давно знаємо одна одну. Люба вміє і порадіти, і поспівчувати, і порадити. З нею легко ще й тому, що всю сільську роботу вона виконує без скарг і нарікань на тяжку долю. Інколи здається, що порядок у її хаті й на городі створюється сам собою. Та й на життя вона дивиться по-своєму.

Якось Люба на три тижні поїхала в місто до дочки, попросивши мене поливати герані на підвіконні. Ці квіти — її улюбленці. Вони в неї розкішні, викохані, квітнуть майже цілий рік. Я теж старалася їм догодити. Тож дуже зніяковіла, коли виявилося, що один горщик стояв у кутку за шторою, куди я не додумалася заглянути. Квітка, яка була схованою, багато днів прожила без води. На наше здивування, неполита герань мала ось-ось зацвісти. А на інших, доглянутих, ще й пуп’янків не було. Подивувавшись, Люба пояснила це так:

— Герань відчула несприятливі умови і зрозуміла, що потрібно виживати. Та ще й цвісти, щоб їй раділи. Це гарний приклад і для нас: долати всі негаразди і виживати. Хіба не так?

Невдовзі після переїзду в наше село Люба побачила під парканом свого прибраного городу накидане сміття з боку сусіда. Здавалося б, без сварки не обійтися. А вона все прибрала, напекла пирогів і пішла до сусідів знайомитися ближче. Я подивувалася такому способу залагодити конфлікт, а жінка, усміхаючись, пояснила:

— Кожний ділиться тим, що має. Я це й сусідам сказала. Сподіваюсь, більше ніяких непорозумінь, а тим більше сварок, не буде. Сусіди — це майже родичі...

Така вона, Люба. З добром до кожного. Цим же хочеться щоразу віддячити і їй.