• Гаряча тема

«За копійки горбатимось, але й ті затримують»,

_{або Чому виник конфлікт між власниками й орендарями землі}

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

У селі Строїнці Тиврівської громади місцеві жителі піднялися на бунт проти керівництва ТОВ «Строїнецький сад». Товариство затримує зарплату і заборгувало за оренду паїв. Щоб отримати кілька тисяч зароблених гривень, люди змушені чергувати під конторою господарства з ночі.

Подібного тут не було навіть у часи «реформаторського дерибану» відомого на всю Україну тодішнього садівничого радгоспу «Шлях до комунізму».

— МИ не знаємо, як команда теперішніх власників «Строїнецького саду» стала правонаступником ФГ «Еко-Ніка», СТОВ «Поділля» і ТОВ «Строїнецький сад», — сказав кореспондентові «Сільських вістей» 50-річний учасник АТО Андрій Фоміч. — Ніяких зборів ніхто не проводив. Навіть не відомо, хто керівник господарства. Договори укладали з Володимиром Красніцьким, а потім нам сказали, що він уже не директор… Ставку за оренду паїв поставили занижену — три відсотки, тоді як у сусідніх господарствах давно вже нема такої схеми розрахунків, а є 8-14 процентів. На роботу працівників ніхто офіційно не оформлює: хочеш — ходи так, а не хочеш — сиди вдома…

Терпець у людей увірвався 3 лютого. За дзвінком на «102» вони викликали наряд поліції і хотіли таким чином побачити керівництво господарства і познайомитись із ним.

Проте перед ними з’явився чоловік, який представився юристом і став переписувати прізвища присутніх людей. При цьому він не назвав свого прізвища і не уточнив, від кого прийшов на перемовини. Процедуру йому полегшили самі організатори зібрання — вони передали поліціянтам поіменний список присутніх…

На другий день, коли в село до страйкарів на їхнє прохання приїхали журналісти, той самий «юрист» уже назвався директором товариства Майданевичем Леонідом Олександровичем. Ця обставина змінила тактику спілкування. Люди почали ставити перед керівником конкретні запитання: чому їх не оформлюють офіційно на роботу? Чому не виплачують вчасно зарплату? Чому не розраховуються вчасно за паї? Де в селі заробити трудовий стаж?..

На це Леонід Олександрович відповів, що «вони» взяли господарство у занедбаному стані, що в ньому нічого не було і довелося все піднімати з нуля…

Така позиція керівника людей не задовольнила. Вони нагадали — у нас усе було і все працювало: три плодо-сховища, трактори, холодильне обладнання, цех із переробки плодів, ставок для поливу садів…

— Після двох годин емоційно напруженого спілкування Майданевич розвернувся, заскочив у контору і більше на люди носа не показував, знімав подальші події мобільним телефоном через вікно, — розповідає далі Андрій Фоміч. — Зате нам вдалося частково домогтися поступок на свої вимоги: сорок чоловік одержали гроші за паї. Приїхала з Вінниці працівниця і видала по півтори тисячі гривень за платіжною відомістю, а за шість із половиною тисяч ми розписувалися в якомусь окремому журналі. На мою думку, це якась темна комбінація з податками і відрахуваннями у Пенсійний фонд…

— Ми за копійки працюємо, але й ті гроші затримують. За годину роботи нам платять аж… тридцять одну гривню. Хіба це зарплата? — вилили загальне невдоволення Світлана Газдрик і Лариса Яковенко. — А все тому, що в селі катма іншої роботи. І цим користуються наші роботодавці… Я давно прошу оформити мене офіційно, щоб одержувати субсидію, а у відповідь — самі обіцянки… На обрізку ходимо і не маємо ніякого договору. Уявіть собі: вилізла людина на дерево, впала, і чим вона потім доведе, що травма сталася саме в саду? А хазяї відомо що скажуть — ми тебе туди не посилали… За будь-що треба йти і принижуватися, на коліна падати…

Майданевич погоджується, що є борги перед працівниками, однак вони, мовляв, утворилися через непередбачувані обставини, пов’язані з подорожчанням енергоносіїв та низьку ціну на яблука.

«На сьогодні заборгованість становить майже два мільйони гривень. І постає вибір: що насамперед треба зробити? Виплатити зарплату робітникам, тому що земля потребує постійного догляду, чи, може, спершу заплатити за електроенергію? Даємо людям гроші, коли вони просять на похорон чи лікування...» — пояснює свою позицію Леонід Майданевич.

Утім, в угодах на оренду паїв досвідчений вінницький адвокат Володимир Білан виявив чимало помилок. Правник зауважує, що договори оренди земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського товарного виробництва укладаються строком не більш як на п’ять і на 10 років із метою захисту інтересів як власника земельної ділянки, так і орендаря.

У цьому разі угоди оренди земельних ділянок між жителями Строїнців та підприємством «Строїнецький сад» укладені на не вигідних для власників цих земельних ділянок умовах — на 25 років. Тому селяни мають усі підстави звернутися до суду для розірвання договорів. Хоча в орендаря є можливість вирішити спір шляхом мирного залагодження, а саме: зробити повний розрахунок за використання земельної ділянки, а також переглянути умови договорів.

Напруга пристрастей у Строїнцях, можливо, найближчим часом спаде. Та чи надовго? Терпіння і кредит довіри у людей щодо роботодавців майже на нулі. Селяни до того ж показали згуртованість у «вибиванні» своїх законних грошей. І тепер їх жодна, хай навіть і медом помазана, обіцянка навряд чи влаштує.