Наша пошта

Радію за свого учня

Михайло КУЛЬОВ.

с. Полянецьке

Подільського району

Одеської області.

З ПОВАГОЮ ставлюся до односельця Володимира Володимировича Ткачука, який ось уже чверть століття завідує техтоком місцевої агрофірми. Колектив підприємства із десяти осіб ретельно дбає про приймання зерна з поля на тік, його очищення і переробку, сортування і належне зберігання. А це тисячі тонн збіжжя.

Володимир зростав на моїх очах. Коли він був старшокласником, я працював директором школи. Все в нього було позитивним: навчання, поведінка в школі та у громадських місцях, активіст в усіх починаннях. Та доля Володимирові, на жаль, не простелила килимової доріжки. Молодим хлопцем пройшов Афганістан. Важко нині згадувати колишньому воїнові те далеке минуле, пов’язане з Кандагаром, суворий клімат і непередбачуваність на кожному кроці, коли життя висить на волосині, коли нема певності, що доживеш до ранку. Нелегко було й опісля, адже страшні рани не давали повноцінно жити. Та попри все він переборює труднощі. Втім, гірко йому на душі від того, що теперішня влада збайдужіла до проблем ветеранів. Скільки він мусив оббити порогів, щоб отримати передбачені законом два гектари землі, у той час як місцеве начальство забезпечило наділами не тільки своїх дітей, а й онуків. Як принизливо почувався, шукаючи кошти на дороге лікування.

Міцною опорою Володимира є сім’я. З дружиною Валентиною в парі прожив 35 років. А покохали одне одного ще в школі. То була щира і палка любов. Справили весілля, виховали двох доньок, мужньо зносили всі біди, які випали на їхню долю. І сьогодні їхня сім’я є взірцем для жителів нашого села. Вони любі дідусь та бабуся для трьох онуків.

Упорядкував по-хазяйськи герой моєї оповіді і своє робоче місце. Для односельців це такий собі технічний оазис серед пустелі: суцільна механізація та електроніка. Гарно відгукується про В. Ткачука і директор ТОВ «Саврань» В. Бондарчук: «Жодної спокуси на чуже. Довіра до цієї людини надзвичайна, і для нього дуже важливо, що йому довіряють». Сказано лаконічно і точно, що відображає душевне єство Володимира Ткачука.