Наша пошта

Чаклує над кожною грубою

Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.

Вінницька область.

Незважаючи на масовий перехід у минулі десятиліття на центральне опалення, на те, що сьогодні набувають популярності електричні батареї, обігрівання хати пічкою не втратило актуальності досі. Ба більше: за великої дорожнечі газу повертаємось, як мовиться,
до джерел. Але, крім того, що груба є економічним «гарантом» тепла, вона ще й створює комфортну атмосферу, додає будинкові неповторного відчуття затишку і сільської самобутності.

СЕРГІЙ УСТИМЕНКО з Великої Кириївки, що в Гайсинському районі, — майстер на всі руки. Після школи він опанував у профтехучилищі професії штукатура, лицювальника-плиточника та муляра. Ще в юнацькі роки сам виконав усі внутрішні роботи й упорядкував батьківську хату. Гарну трудову школу пройшов у будівельній бригаді, а згодом і в колективі теплоелектроцентралі на Бершадському цукровому заводі. Облицьовував поверхні печей і агрегатів, топок, трубопроводів вогнетривкими теплоізоляційними матеріалами. Наставником у Сергія був неперевершений майстер-пічник Іван Дмитрович Олейнік (нині покійний). Працелюбний допитливий учень охоче переймав досвід старшого товариша, який залюбки передавав йому свої знання і вміння.

Усе це знадобилося Сергієві Устименку, коли завод закрили. Їздив на заробітки у Київ, шукав щастя і за кордоном, але в основному був на батьківщині. Займався ремонтами, будівництвом, адже може виконати весь комплекс робіт — аж до здачі об'єкта «під ключ». Та, мабуть, найулюбленіша справа майстра — зведення печей, грубок. Він знає всі тонкощі цього стародавнього мистецтва. Хороших майстрів-пічників у селах нині не так уже й багато. Тож призабута професія стає популярною і затребуваною. Наприклад, тільки торік Сергій Петрович поклав майже тридцять грубок, а загалом за 22 роки вимурував їх більше тисячі. Витвори його золотих рук є у Бершаді й у багатьох навколишніх селах. Зігрівають вони й оселі сусідніх Чечельницької та Тростянецької громад.

— Свою першу грубу я поклав у Сумівці, — розповідає Сергій Устименко. — Запросив мене чоловік, який теж розумівся на цій справі, але вже був у роках і сам не міг зробити. Він дивився, контролював мене, дещо й підказував. Роботою моєю залишився задоволений.

Грубу майстер кладе зазвичай за один-два дні незалежно від її виду і розмірів. Мають попит закриті, відкриті, з котлом, із плиткою, з духовкою, під камін… Іноді мурує й за проєктом господаря. Найскладніше в роботі — правильно вимурувати димохідні канали-колодязі, тоді й буде в оселі тепло, гарно і до ладу. У майстра свій метод, він із великою любов’ю і дбайливістю чаклує над кожною грубою. Вважає: у кожне творіння власних рук потрібно вкласти душу. Сергій Петрович прискіпливу увагу приділяє муруванню лежака, комина, щоб потім груба довго тримала тепло і не диміла. Тобто працює на совість. Ніколи не переробляв своєї роботи, адже жодного разу скарг не було.

На фото автора: пічник Сергій Устименко за роботою.