• Гаряча тема

Безголів’я загрожує безхліб’ям

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Днями на Дніпропетровщині до земляків-аграріїв звернувся директор держпідприємства «Дослідне господарство «Дніпро» Олександр Овсюк. Він закликав, поки не пізно, братися за голову і дуже добре думати, як цього року не залишитися без хліба. Оскільки дуже висока ймовірність виникнення обставин, які колись називали грізним для сільського люду словом «недорід». Не вродить так, скажімо, озима пшениця, як родила навіть кілька останніх десятиліть.

ВІДРАЗУ скажемо: готових пропозицій і рецептів, як уникнути невеселих перспектив, Олександр Федорович не назвав. З одного боку, їх ще фактично й нема. А з іншого, все залежить сьогодні не стільки від «низів», скільки від «верхів». Тобто час шукати істини та відповіді на виклики, а також рішуче змінювати явно помилковий курс в аграрному секторі.

Адже ситуація в інтерпретації О. Овсюка така: потепління клімату чимдалі дужче дається взнаки, так що торік повсюдно не вдалося отримати бездоганного насіння озимих культур і в оптимальні строки обсіятись восени у вологий ґрунт. Зате зима нині досить тепла з навіть надмірними опадами. Отож і маємо те, що маємо: озимих у пристойному стані менше, ніж планувалося й очікувалося. А ті, що є, уражені захворюваннями та кишать шкідниками. Засоби ж захисту рослин коштують стільки, що фермерам доводиться чухати потилицю: купувати чи ні? Що, врешті, збитковіше — гірший урожай чи хімікати за захмарними цінами?

Але нікуди буде діватися, коли дійде черга до прикореневого та позакореневого підживлення. Чи зможуть із цим ділом землероби не спасувати, теж питання. За даними пана Овсюка, тонна карбаміду коштуватиме не менш ніж 22 тисячі гривень. І «за такої високої ціни, яка сформувалася внаслідок підвищення вартості газу до 1500 доларів за кубометр, нормативне застосування карбаміду зробить вирощування хліба та інших зернових занадто дорогим задоволенням», робить вис-новок Олександр Федорович. Вважайте, збитковим: краще вже зовсім не сіяти і не морочити собі голови.

Те, що передумови неминучого пересіву, причому на значних площах, складаються все виразніші, це факт. От тільки чим пересівати? В Олександра Овсюка викликає велике побоювання те, що без вагань перевагу віддаватимуть соняшнику. Адже більш прибуткової культури, коли восени виручиш за неї жадані мільйони, не знайти. Та й стійка вона у посушливі сезони, що нині домінують. Але це якщо жити одним днем і не дбати про майбутнє держави і своїх дітей, як у нас, власне, вже кілька десятиліть практикується. Рідний чорнозем виснажили геть. На початку нинішнього тисячоліття порівняно з колгоспними часами посіви соняшнику в Україні зросли вдвічі. Ще на 30 відсотків із 2010-го по 2021 роки — від майже 4,5 мільйона га до понад 6,5 мільйона. Куди більше? Тим паче, що для вітчизняного споживача це не дає ніяких переваг: олія дорожчає і, прогнозують, дорожчатиме надалі.

Так от, директор дослідного господарства радить згадати про сівозміни і про сприятливі попередники — тієї ж озимої пшениці, приміром. Олександр Федорович любить цитувати довідник агронома, виданий далекого 1957 року. В ньому написано: «Перший рік сіємо горох, другий рік на цьому ж полі — пшеницю». Від себе Овсюк уточнює, що, ясна річ, «на горосі втратимо частину прибутку, але наступного року одержимо вищу врожайність хліба та економію на азотних добривах». Тобто, підсумовуючи звернення пана Олександра, можна сказати, що він закликає в межах окремих територій і громад повертатися до «добре забутого старого» — повноцінного й комплексного сільгоспвиробництва. Коли хліб хоч і всьому голова, однак не на шкоду собі та іншим культурам.

От ми не перестаємо захоплюватися високими врожаями у більшості розвинених, і не лише, країнах світу. Але чи знаєте ви, що разом із внесенням значної кількості мінеральних добрив — від 350 й аж до 800 кг діючої речовини на гектар — там уносять також високі норми органіки: 25-75 тонн на га? А що це значить? Що поряд із хлібом у великих масштабах займаються виробництвом тваринницької продукції. Своєю чергою для тваринництва вирощують і виробляють корми, тобто всілякі трави й технічні культури, забезпечуючи енерговідтворюване сівозмінами використання сільгоспугідь. Інші шляхи ведуть, як мінімум, до недороду.

А щоб нам із ним розминутися, відгукнулося відразу три десятки агропідприємств, а також селянсько-фермерських господарств з усіх кінців Дніпропетровщини, необхідна «наперекір глобальному потеплінню наукою та передовою практикою обґрунтована аграрна політика». А саме — державна вимогливість до бізнесових структур, коли свавільний крок ліворуч чи праворуч тотожний краху. І паралельно — важелі економічного заохочення і впливу. Втім, про що говорити, коли дієвого Міністерства аграрної політики нині фактично нема… Як і ясно сформованого бачення майбуття вітчизняного аграрного сектору.

Тут ще раз доречно пригадати радянські часи. Тоді були в колгоспах голови, і якщо в тому чи іншому господарстві бракувало ладу, то влучно й дошкульно пояснювали, що всьому виною безголів’я. Приватний власник і підприємець на землі — зовсім інше. Проте сьогоднішнє безголів’я в межах усієї країни ще страшніше. Воно загрожує фатальними наслідками.