Архів
П’ятниця,
14 січня 2022 року

№ 3 (19947)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну
  • Небайдужі

«Заговори до мене українською...»

Ганна Кліковка.

Запорізька область.

Аби бути цікавим для своїх студентів, стати для них прикладом високоінтелектуальної особистості, слід всебічно розширювати коло власних інтересів. У цьому глибоко переконана старший викладач кафедри мовної підготовки Запорізького державного медичного університету Людмила Даниленко. Вона і сама неухильно дотримується таких принципів, захоплюється сучасною українською прозою, багато читає і займається літературною критикою.

НЕЩОДАВНО Людмила Вікторівна взяла участь у цікавому літературному конкурсі в Україні «Книга року ВВС», а саме в номінації «Читач року». Надіславши рецензію на книжку Сергія Осоки «Три лини для Марії», пропоновану для розгляду рецензентів, Людмила Даниленко увійшла у п’ятірку фіналістів, її запросили на церемонію вручення нагород. У Києві, в Мистецькому Арсеналі, на урочистостях з нагоди фіналу конкурсу, де нагороджували письменників, запоріжанку оголосили переможницею у своїй номінації.

— Книга Сергія Осоки написана просто про мене, про мій будинок, про моїх рідних, — стверджує Людмила Вікторівна. — Рецензію я написала від душі, на одному подихові, тому й перемогла.

Рідне слово, українська мова — стихія пані Людмили. Вона знайшла свою високу місію і нагоду прислужитися запоріжцям, навчаючи їх на безплатних курсах української мови, які діють у місті і де гуртуються інтелектуальні, творчі люди різних професій, що не можуть всидіти вдома, адже прагнуть нових знань та вчаться любити все українське. Людмила Вікторівна створила для своїх курсантів авторську програму.

Викладацька робота в університеті, заняття зі студентами поглинають чимало сил і часу. Людмила Даниленко викладає українську мову як іноземну студентам з інших країн, які навчаються у Запорізькому державному медичному університеті. Але до слухачів вихідного дня чи вечорами вона йде з величезними насолодою і натхненням. Зазвичай заняття відбувались у місцевих бібліотеках, але після посилення карантинних обмежень курси були змушені змінити свій формат, довелося зустрічатися з однодумцями на вулицях Запоріжжя з мініекскурсіями, багато спілкувались, і при цьому, звісно ж, шліфували розмовну мову.

На інтерактивний урок з нагоди завершення першого півріччя занять на безплатних курсах Людмила Даниленко запросила своїх студентів — громадян Нігерії, які третій рік вивчають українську мову в медичному університеті. Студенти з інтересом всотують мову Шевченка, пізнають культурну спадщину українського народу.

— На жаль, колиска козаччини, Запоріжжя зі славетною Хортицею, страждає від суржику, хочеться більше чути української, — дещо сумовито констатує Людмила Вікторівна. — Не обходиться без конфліктів та несприйняття у спілкуванні на побутовому рівні, в транспорті. Просто вимагати, щоб зі мною говорили українською, марно, та й замало цього. Треба навчити полюбити мову інших. І не просто навчити говорити, а прихилити до української мови, аби люди хотіли розмовляти нею, бо це достойно і шляхетно. Так що роботи маємо чимало, вона непроста, але вдячна.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Нема чим платити
Читати
Справи з власним газом кепські
Читати
«Прикрутили» ціни
Читати
Але хліб може подорожчати
Читати
Бувають і такі пільговики
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове