Архів
Вівторок,
11 січня 2022 року

№ 02 (19946)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • Подія

Камінь нашої нездоланності

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

У Молодіжному парку в центрі Харкова відкрили відновлений пам’ятний знак воїнам Української повстанської армії.

ЗА СЛОВАМИ одного з лідерів Спілки української молоді, котра брала участь у приведенні до попереднього стану меморіалу Костянтина Черемського, пам’ятний знак, який відкрили у жовтні 1992 року, понад сто разів піддавався нарузі: його підривали вибухівкою, обливали фарбою. Скажімо, у ніч із 25-го на 26 квітня 2013-го камінь зірвали з місця і вивезли невідомі, причому поліція, відділення якої поруч, нічого не бачила й не чула. А працювала ж важка техніка. Потім тут встановили металевий хрест. Він був знищений під час подій на Майдані — 6 лютого 2014 року. Тимчасовий пам’ятний знак, що прийшов на заміну, в ніч проти 9 грудня 2014-го був пошкоджений вибухом... Тепер відкрито й освячено новий Камінь завважки дев’ять тонн. Гранітну брилу доставили на Слобожанщину з Полісся, із Житомирщини.

— Відновлення пам’ятного знака на честь загиблих воїнів УПА є прикладом переможної консолідації українських сил краю, — наголосив пан Черемський.

Загалом на реконструкцію витратили близько 80 тисяч гривень. Збирали кошти пів року — для цього об’єдналися декілька проукраїнських організацій Харківщини.

Доктор політології Галина Куць на запитання, який стосунок ОУН-УПА має до Харкова, відповідає, що представники цієї організації у сорокові роки минулого століття були членами «Просвіти», котра діяла на Слобожанщині. Доходили сюди й бойові похідні групи, що воювали як проти німців, так і проти сталінського людиноненависницького режиму.

— УПА не воювало під Москвою чи Рязанню, воїни-повстанці захищали рідну землю, — констатує очевидне громадський активіст Олег Дебелий.

До речі, після відбуття ув’язнення в концентраційних таборах ГУЛАГу повстанці, яким заборонялося жити на Галичині й Волині, здебільш оселялися на Слобожанщині — в її селах, містах і містечках. На початку дев’яностих, ще до створення греко-католицьких громад, ці люди переважно були парафіянами храму Івана Богослова УАПЦ, котрий тепер належить до Православної церкви України. Колишні воїни, про повстанську долю яких часто не знали навіть у родинах, приходили на Покрову сюди, де нині відроджено меморіальний знак, аби вшанувати побратимів.

— Урочистість із такої нагоди — це ще й привід сказати слово про минуле, яке завше тяжіло над нашим майбутнім, — вважає громадський діяч Вадим Батій. — Ми маємо зробити висновки, бо сто років тому втратили державність великою мірою через протистояння між Петлюрою, Скоропадським, Винниченком, Грушевським. Сьогодні всі патріотичні партії та організації повинні трішечки приборкати свої амбіції перед великою загрозою, знайти у собі мудрість задля об’єднання та відсічі як зовнішнім, так і внутрішнім ворогам.

Для підприємця і патріота Олександра Скорика камінь, який щойно освятили, — символ нашого гуртування перед імовірною російською навалою.

— Ми, українське суспільство, при загрозі війни є скелею, тим кулаком, що боротиметься з ворогом, як свого часу боролися воїни Української повстанської армії, — стверджує пан Скорик.

На фото автора: відкриття відновленого пам’ятного знака воякам УПА в Харкові.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
«Продуктові картки» повертаються?
Читати
Вистачає тільки на прожиття
Читати
Закликають щепитися
Читати
Бурякові підсумки
Читати
Залізничні проблеми критичні
Читати
Падають обсяги транзиту
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове