• Люди твої, Україно

I у 85 мотивує

Сергій ПІДДУБНИЙ.

смт Голованівськ

Кіровоградської області.

СВОГО часу Кіровоградський, нині Кропивницький, технікум механізації сільського господарства був одним із найкращих навчальних закладів як України, так і Радянського Союзу. Тут знаходилася потужна навчальна і виробнича база: лабораторії, майстерні, підсобне господарство. Учні технікуму отримували не тільки ґрунтовні знання з механізації та електрифікації сільського господарства, а й проходили практику з токарної, слюсарної справи, навчалися водити автомобілі, мотоцикли, трактори, комбайни…

Звідси виходили справжні майстри своєї справи, умільці на всі руки. При технікумі діяла низка спортивних гуртків, а їх вихованці, зокрема борці класичного стилю і велосипедисти, виборювали високі місця на обласних і республіканських змаганнях.

Директору Родіону Юхимовичу Гончаруку вдалося створити справді висококласний педагогічний колектив (очолював з 1944-го по 1972 рр.). В якийсь із років, коли я тут навчався, а це були 1971-1975-ті, у технікумі проходив всесоюзний семінар, де кіровоградці ділилися досвідом свого навчального процесу з колегами всього Союзу.

За посібником викладачів технікуму Андрія Лук’яновича Колесника та Віталія Георгійовича Шаманського учні аналогічних технікумів Радянського Союзу готували курсові та дипломні роботи.

Про одного з авторів цієї праці, згодом іще двох навчальних посібників, заслуженого вчителя України А. Колесника особлива мова. 5 січня 2022 року йому виповнюється 85. 52 роки з них він віддав технікуму. Викладаючи такий важливий предмет, як механізація та електрифікація молочнотоварних ферм, він створив лабораторію зі стендом механізованого доїння корів, де набували практичних навиків за цією спеціальністю майбутні фахівці. Це, по суті, і була та база, на якій проводився вже згадуваний Всесоюзний семінар. П’ять років очолював Андрій Лук’янович також спецвідділення із підвищення кваліфікації фахівців із переробки та зберігання продукції молочнотоварних ферм з усього Радянського Союзу.

Тисячі фахівців підготував Андрій Лук’янович для сільського господарства, багато з них стали керівниками господарств, підприємств і районів. А оскільки він 18 років вів при технікумі ще й секцію з класичної боротьби, то до цього числа слід додати низку кандидатів і майстрів спорту, переможців обласних та республіканських змагань. Один з його вихованців навіть став заслуженим тренером Росії, кандидатом педагогічних наук…

А ще під час канікул бригада викладачів, лаборантів і студентів технікуму на чолі з А. Колесником у літніх таборах утримання худоби монтувала доїльні станції паралельно-прохідного типу з молокопроводами, які подавали молоко в пункти обробки і зберігання продукції. Всього таких станцій в різних районах області змонтовано на 10 тисяч корів.

Олександр Володимирович Голобородько, на початок 1990-х голова КСП «Новоархангельське», а нині заступник голови ПСП «Синюха», з вдячністю згадує те, з якою професійністю, ретельністю і відповідальністю виконала свою роботу зі встановлення доїльних станцій у господарстві бригада Андрія Лук’яновича. І до сьогодні підтримує з ним зв’язок.

…З юних літ хлопець із невеликого села Везденьки Чорноострівського району Хмельницької області мріяв стати інженером. Закінчив з відзнакою Ново-ушицький технікум механізації сільського господарства, потім Дніпропетровський сільськогосподарський інститут, гартував характер у секції класичної боротьби, став майстром спорту. Має гарний голос і любить співати, тож навчився грати на гітарі. Після інституту за направленням працював у Новоукраїнській райсільгосптехніці. Це вже звідти забрали до Кіровоградського технікуму на викладацьку роботу. А втім, Андрій Лук’янович прагнув більшого. Добився відкриття секції боротьби, створив лабораторію, а у вільний від навчального процесу час допомагав колгоспам налагоджувати автоматичне доїння корів. У цьому він неперевершений майстер.

Не сидить без діла і в свої 85. Звісно, вже давно на пенсії, але, коли треба відремонтувати вакуумний насос доїльних апаратів, без нього не обійтися. Буквально кілька місяців тому телефоную, запитую, як справи, Андрію Лук’яновичу? Відповідає: та вже не те, Сергію. То легко піднімав із підлоги на верстак насос (50 кг) і крутив ним туди-сюди, а це вже важче стало…

Кожний ранок розпочинає з фіззарядки, влітку трудиться на дачі і продовжує цікавитися новинами з борцівських змагань, переживає за долю України, за своїх колишніх вихованців.

Серед цих вихованців і я — був він у мене вчителем, тренером, керівником моєї дипломної роботи. Щасливий, що він трапився на моєму життєвому шляху — чесна, справедлива, ерудована й мудра людина. Саме таких вчителів бажаю всім, щоб мали на кого рівнятися. Для багатьох своїх вихованців Андрій Лук’янович досі наставник і порадник. А також приклад того, як ставити перед собою, здавалося б, нездійсненні завдання і добиватися мети. А. Колесник і зараз мотивує нас своїми силою духу, тверезим і небайдужим поглядом на життя, працездатністю і принциповістю.

На фото: А. Колесник зі своїм вихованцем полковником СБУ В. Сурмачем.