• Слово про сучасника

Господар Назар

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

Фото автора.

Село Заболотне (до 1929 року — Чоботарка) колишнього Крижопільського району на Вінниччині відоме своїми вихідцями — академіком-мікробіологом Данилом Заболотним, письменником Миколою Рябим. Сьогодні тут живе наймолодший у державі фермер Назарій Товстолік, котрий вирощує саджанці плодових дерев, кущів та ягід. За якість своєї продукції він, знаний в Україні та за її межами під власним брендом «Господар-Назар», ручається. Торік відправив замовникам понад три тисячі посилок.

— ПЕРШІ кишенькові гроші я заробив у 14 років, — розповідає вже досить знаний в Україні та за її межами 18-річний аграрій. — Після закінчення сьомого класу попросивсь у тодішнього директора профтехучилища Василя Никифоровича Романцова прийняти мене різноробочим на ферму, де випасав і доглядав худобу. Не цурався жодної роботи. Бувало, так втомлювався, що увечері просто падав з ніг, але вранці знову десь бралися сили… Три місяці літніх канікул збігли наче один день. Я отримав десять тисяч гривень і гарну премію за сумлінність… То була небачена для мене винагорода, а ще душу лоскотало горде самолюбство і втіха — я це зробив…

Захоплення саджанцями Назар перейняв від мами Ірини Петрівни. Допомагаючи їй, відчув, що йому це цікаво. Каже, по вуха захопився справою, почав серйозно нею займатися три роки тому. Так склалося, що старша сестра Назара знайшла свою долю в Польщі. Мама поїхала до неї на гостину. Геть несподівано підвернулась хороша робота, і на сімейній раді вирішили, що на якийсь час Ірина Петрівна там залишиться. Тож Назарій разом із сестрою Вікторією господарюють самі. Хоч і юні, та дають собі раду в усьому.

— Торік ми побудували літню кухню. Я там встановив стелажі, обладнав робочі місця для пакування посилок із рослинами. В пік сезону мені допомагають 10-15 односельців. Вони приймають замовлення, працюють пакувальниками, водіями, робітниками на висаджуванні, щепленні та викопуванні саджанців. Всі старші за мене віком, але це не перешкоджає злагодженій роботі нашого невеликого колективу. Я їм щиро вдячний за розуміння і підтримку, а вони задоволені, що мають можливість підзаробити. До того ж у мене склалися дуже добрі стосунки з працівниками крижопільського відділення «Нової пошти», куди я доставляю посилки на відправку. Транспорт наймаю, бо власного автомобіля нема. Ще вчуся на курсах, аби права отримати…

Через пів року в Назарія буде ще й диплом кухаря-кондитера, закінчує навчання в Комаргородському вищому профтехучилищі. Він дуже любить готувати, особливо різну випічку.

Мати Назарія свого часу переїхала в Заболотне з Одеської області. Тому тут у Товстоліків немає рідні, але вони мають дуже близьку людину — колишню вчительку Ніну Марущак, яка проживає неподалік.

— Ніна Василівна для нас із сестрою як друга мама, — зізнається Назар. — Я часто пригощаю її своїми стравами, ось зараз приготую піцу й віднесу сусідці. Вона нещодавно перехворіла, їй ще важко поратися на кухні…

Під час розпаювання землі їхній родині, як приїжджим, нічого не перепало в Заболотному. Тому Назарій разом зі своїм партнером Миколою запропонував стареньким людям, яким уже несила доглядати власні городи, дозволити на певних умовах ними користуватися. Тепер мають п’ять таких розсадників. Господарі ділянок задоволені, охоче охороняють саджанці, бо почуваються потрібними.

З Назарієм приємно спілкуватися. Він має свій погляд на життя, бізнес. Радіє з того, що його деревця та кущі ростуть по всій Україні і в чотирьох країнах Європи. Він постійно набуває нових знань: читає літературу, статті в Інтернеті про особливості вирощування саджанців, стежить за новаціями у садівництві. Зізнається, що вдається не все, чимало припускався помилок. Проте бажання вирощувати саджанці ніколи не зникало.

Найчастіше в нього замовляють яблуні, груші, сливи, абрикоси, з кущів — малину, смородину, з ягід — полуницю, з квітів — троянди і лаванду. Спершу мав в асортименті 35 сортів яблунь, тепер залишилося 20. Каже, що це найкращі.

— В моїй діяльності мені ще й дуже подобається спілкування з людьми. Я з ними відвертий, відкритий, — ділиться співрозмовник. — Може, тому, коли хтось звертається до мене по один чи два саджанці, зазвичай купує більше. Я пояснюю, даю поради, прискіпливо розпитую, де, в яких умовах, для чого людина збирається вирощувати рослину. Хочу задовольнити клієнта сповна, щоб надалі він мав бажання знову звернутися до мене.

У посилку із саджанцем груші або яблуні Назарій кладе плід цього сорту, щоб покупець покуштував те, що виросте на дереві. Приємно дивує отримувача і записка із подякою за замовлення, побажанням мати гарний урожай і порадою: у разі необхідності звертатися до «Господаря-Назара» по консультацію.

За словами молодого аграрія, він хоче розширити господарство, але перед цим з’їздити по досвід до Польщі, де дуже багато успішних великих компаній-розсадників.

«Прагну створити таку на рідних землях. Відчуваю, що фермерство — це моє, — ділиться планами Назарій. — Дуже не хочу, аби українські села занепадали. Тож своїм прикладом прагну довести, що і в селі сьогодні можна самореалізуватися, мати хорошу роботу, заробляти на гідне життя».